Береги Дністровського водосховища, відомі своїми мальовничими краєвидами та Подільськими Товтрами, почали розкривати свої давно приховані таємниці. Через російські атаки на енергетичну інфраструктуру та обміління річки, на поверхню виходять “привиди” минулого — залишки сіл, затоплених майже пів століття тому.
Те, що десятиліттями спочивало під товщею води, знову стає видимим. Оголені береги відкривають моторошну і водночас захопливу картину: фундаменти старих будинків, фрагменти цегли та черепиці, кам’яні кладки і навіть надгробки на місці колишніх цвинтарів.
Ці артефакти є мовчазними свідками життя, яке вирувало тут до будівництва Дністровської ГЕС у 70-80-х роках минулого століття. Тоді задля масштабного радянського проєкту під воду пішли десятки сіл, а тисячі людей були змушені назавжди покинути свої домівки.
Як зазначають у тематичній групі “Дністер 1362”, нинішнє обміління, хоч і спричинене трагічними подіями, дає унікальну можливість доторкнутися до забутої історії.
“Через масові атаки на енергетичну інфраструктуру та необхідність регулювання роботи гідроелектростанцій, рівень води у Дністрі помітно знижується. Те, що десятиліттями перебувало під товщею води, поступово знову постає перед нашими очима. Зараз узбережжя приховує те, що колись було частиною людських доль… Це нагадує, що колись тут вирувало життя: люди будували домівки, працювали на землі, ростили дітей, святкували, мріяли… Сьогодні ж історія знову піднімається на поверхню. Це є рідкісний, хоч і тривожний момент, коли рівень води відступає, оголюючи культурний шар, який десятиліттями був недоступним”, – йдеться у повідомленні.
Таким чином, узбережжя Дністровського водосховища перетворюється на живий музей просто неба, де природа і трагічні обставини сьогодення мимоволі розкривають сторінки минулого, змушуючи згадати про долі людей, чиї домівки назавжди поглинула велика вода.
