Канадська співачка тернопільського походження Люба Білаш та її любов до пісні

Люба Білаш – канадська співачка та музикантка українського походження, композиторка, авторка пісень, яка прославляє українську пісню. Її пісні стали відомими в Україні майже одночасно з піснями Квітки Цісик, яка нині є більш знаною та популярнішою.

Дехто порівнює співачок, адже обидві присвятили своє життя українській пісні – одна в США, інша в Канаді. І хоча творчість співачок направду різна (попри спільну щиру любов до української пісні), поза сумнівом, творчість та вклад Люби Білаш в українську культуру заслуговує не меншої уваги.

Люба Білаш народилась в місті Вінніпеґ у родині вчителів Борислава і Доротеї Білашів, канадських українців в четвертому поколінні. Предки Люби по батьківській лінії походять з Тернопільщини та Івано-Франківщини, мама Доротея походить зі старовинного фрізійського роду Укена.

Саме від родини вона узяла любов до музики, коли вдома співали українські пісні та грали на різних інструментах. Люба навчилася грати на скрипці, гітарі, виступала у складі багатьох хорів і вокальних ансамблів – у школі, в Пласті, в церковному хорі та тріо «Тирса». У 1989-1993 роках Люба вдосконалювалася як вокалістка. Також з дитинства вона узяла в доросле життя писанкарство, вишивання, шиття, колекціонування українських книжок.

Люба Білаш здобула фах учительки початкових класів в Університеті Манітоби й однією з перших у Манітобі почала викладати за щойновідкритою двомовною українсько-англійською програмою. Тривалий час працювала у двомовних програмах у Вінніпезі та Едмонтоні, застосовуючи власні цікаві методики навчання дітей.

Водночас любов до української пісні не полишала її. Разом з сестрою Дарусею Люба Білаш часто виступала дуетом і з вокально-інструментальним ансамблем «Мрії» (пізніше «Чар-зілля») на фестивалях у Вінніпезі, Тандер Бей, Саскатуні та інших містах Канади, а також з допомогою своєї родини записала цикл українських дитячих пісень («Віночок діточих пісень», продюсер Оленка Білаш), які дотепер використовують в україномовних класах по цілому світі та в радіо- і телепрограмах багатьох країн включно з Україною.

У 1980-1984 роках Люба Білаш була художнім керівником Вінніпезького дівочого вокального квартету «Троянда», у репертуарі якого були кращі українські народні та авторські пісні. У 1986 році, переїхавши в м.Едмонтон, почала співати в українському хорі «Дніпро» під керівництвом Марії Дитиняк. А влітку 1987 року в складі створеного Володимиром Колесником хору «Тисячоліття» взяла участь у масштабному проєкті записів концертів українського композитора Дмитра Бортнянського, до якого долучилися українці й співаки неукраїнського походження з усієї Північної Америки. Запис відбувся у Гвельфі, Онтаріо, а гала-концерт відбувся у Рой Массі Голі в Торонто.

Повернувшись після запису до Едмонтону, Люба Білаш стала працювати в одному з трьох професійних хорів Канади «Pro Coro Canada» (1987-1996). Причому завдяки Любі хор виконав кілька творів Бортнянського для канадських слухачів. Важливою сторінкою в її творчій біографії стало виконання у 1989 році сольної альтової партії у «Реквіємі» Моцарта, який транслювало національне канадське радіо CBC. У 1990 році з групою канадських учителів, так само захоплених музикою, створила ансамбль «Токката».

А в 1989 році відбулася її зустріч з Україною – як учасниці першого Республіканського фестивалю української сучасної музики «Червона Рута» у Чернівцях. Люба Білаш здобула там приз за «неповторний сценічний стиль та виконавську манеру» та познайомилася з багатьма українськими музикантами, з якими потім не раз співала під час гастролей по Україні.

Влітку 1991 року Люба Білаш провела гастрольний тур Україною, організованому Кирилом Стеценком. Взяла участь і в другому фестивалі «Червона Рута» у Запоріжжі в 1991 році, а також записала та видала у Києві касету українських іммігрантських пісень «Слід по журавлях» (продюсер – Кирило Стеценко, пісні зі збірки доктора Богдана Климаша «Знайомлення з циклом українсько-канадських іммігрантських пісень», 1970 рік).

У наступні роки Люба Білаш взяла участь в низці українських фестивалів («Тарас Бульба», «Оберіг»), а також стала почесною гостею Міжнародного фестивалю «Слов’янський Базар» у Вітебську (Білорусь) у 1993 році, де співала українські авторські пісні. Наступного року вона уже була членом журі цього фестивалю. Там і познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Сергієм Скрябіним – артистом і художнім керівником театру пантоміми «Жарт».

На окрему увагу заслуговує композиторська діяльність Люби Білаш – вона пише музику на вірші українських поетів Олександра Олеся, Івана Світличного, Вадима Крищенка, Валентини Смакули та інших. У її репертуарі є пісні перекладені українською мовою Андрієм Сематюком (Едмонтон/Лос Анджелес): Б’є моє серце за тобою (My Heart Will Go On), Сила любові (The Power of Love) та Троянда (The Rose). Також варто згадати про її захоплення дизайном жіночих прикрас, мотиви для якого вона знаходить у стародавніх символах української культури.