29 січня 1918 р. українці стримали наступ ворога на Київ, виявивши жертовність і героїзм заради незалежності України. Минуло понад сто років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв.
Загалом в бою під Крутами з українського боку налічувалося біля 500 захисників і 20 старшин. Близько п’яти годин тривав бій з переважаючими силами російських військ, загальною чисельністю близько 4800 осіб.
Після запеклого бою, скориставшись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом заспівав «Ще не вмерла Україна», і решта підтримали спів. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Утрати українських військ у бою за Крути становлять 70-100 загиблих, за сучасними підрахунками. Серед них – 37-39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів.
На похоронах звучали промови Грушевського та інших державних діячів, і тоді героїв Крут вперше порівняли зі спартанцями. Мовляв, 300 українських вояків стали на захист Батьківщини і всі як один загинули – що, звичайно, не відповідало дійсності. Але саме ця аналогія закріпилася в історичній літературі.
Вшанування
У Галичині культ героїв Крут поширився серед пластової молоді, яка в 1926 р. створила курінь старших пластунів ім. Бою під Крутами. У другій половині 1920-х рр. Союз української націоналістичної молоді впровадив своєрідний культ трьохсот студентів-героїв. У річницю цієї трагедії кожен студент голодував, а заощаджені гроші віддавав на допомогу ув’язненим товаришам по боротьбі. Він швидко набув поширення серед тернопільської молоді, а згодом у селах краю. На Тернопільщині у 1930-х рр. у січні вшановували їхню пам’ять, хоча польська влада неодноразово намагалася цьому перешкоджати. З матеріалами та документами про ці події, зокрема про вшанування (міста: Підгайці, Копичинці, села: Великі Гаї, Нове Село, Добромірка та ін.) ви можете ознайомитися в Державному архіві Тернопільської області.
В радянській Україні про героїв Крут намагалися забути, могили на Аскольдовій горі було знищено. Після цього вшанування відбулося тільки 29 січня 1991-го року, а вже у 2004-му – той бій став однією з основних подій національної пам’яті українського народу.
Бій під Крутами засвідчив, що державність без армії неможлива
На Тернопільщині у с. Горинка, що на Кременеччині 6 грудня 1892 р. народився герой Крут Микола Лизогуб, якого розстріляли більшовики. Перед боєм, він прийшов до своєї двоюрідної сестри Ольги аби попрощатися. Жінка хотіла відмовити його, але він сказав: «Йдуть усі мої товариші, я не можу не піти…». Мати Миколи, Єлизавета, не змогла знайти тіло свого сина. Вона тужила за ним усе життя і скаржилася, що навіть не поховала дитину за християнською традицією. 27 січня 2023 р. Миколі Лизогубу в родинному селі відкрили пам’ятну дошку.
Учасником бою поблизу Крут був син міністра охорони здоров’я уряду УНР, дипломата, уродженця с. Біла Чортківського району Євмена Лукашевича, науковець, публіцист Левко («Крутянець», «Юрій Тернопільський»; помер у 1982 р. у Чехії), народився у с. Мшанець на Теребовлянщині, де душпастирював (1875–1912) його дідусь Кирило.
Ще про одного нашого земляка із Ласківців, що на Теребовлянщині Стефана Апостола згадує світлої пам’яті краєзнавець, літературознавець Михайло Ониськів у документальній поемі «Ласківці».
За деякими даними, біля станції Крут загинув і доброволець армії УНР, житель с. Суходіл, що на Гусятинщині М. Стефанів (1897–1918).
Серед похованих на Аскольдовій могилі були й такі, які перебували на території Тернопільщини, зокрема уродженець Івано-Франківщини Микола Корпан, який навчався (1910–1914) у Бучацькій гімназії, Олександр Попович – у 1916 р. проживав у Бережанському повіті. Також були учасниками військових дій на Тернопільщині Семен Лощенко, Гнат Мартинюк, Василь Дзюблик, Марко Безручко, Леонід Буткевич, Сергій Горячко, Михайло Михайлик та ін.
Уродженець с. Мишків, що на Заліщанщині, письменник, журналіст, громадський діяч Данило Чайковський (Семен Збаразький) видав у Німеччині в 1958 р. історичний нарис «Крути». Скульптор, уродженець с. Супранівка Підволочиського району Богдан Гірний створив композицію «Пам’яті студентів, які загинули під Крутами» (1996).
Загалом від часу проголошення незалежності України на Тернопільщині опубліковано понад 30 художніх творів, присвячених крутянцям. Щороку у нашому краї проходять урочисті заходи на честь вшанування полеглих героїв Крут.
Сміливість та жертовність учасників бою стали прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнювали захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут називають першими кіборгами. І найважливіше: бій поблизу Крут вкотре засвідчив, що державність без армії неможлива.
Віктор УНІЯТ, журналіст, історик, краєзнавець.
Світлина П. Грушко.
