Про режисера, актора, теоретика театру Леся Курбаса та його родину (життя якої тісно пов’язане з Тернопільщиною) вже написано чимало. За своє коротке і яскраве життя він створив новий театр, прийомами якого у новому тисячолітті користуються на усіх мистецьких майданчиках, для прикладу, мало хто знає, що Лесь Курбас першим почав використовувати відеокліпи і створив перший український мюзикл. Але ми хотіли б зупинитися на маловідомих фактах, а саме розповісти про роль жінок, які були у житті Леся Курбаса, який загинув від кулі чекіста в урочищі Сандармох на російських Соловках.
Життя, присвячене синові
Ванда Янович-Курбас жила для двох найдорожчих людей – чоловіка Степана Яновича та сина Леся Курбаса.
Яновичева – таким був її сценічний псевдонім. Народилась вона в небідній чернівецькій родині. Усупереч волі батьків вирішила присвятити себе українській сцені, драматичному мистецтву.
Коли до міста прибула на гастролі трупа «Руська бесіда», юна гімназистка не пропустила жодної вистави. Під враженнями від гри акторів вона попросилася до трупи. В січні 1885 р. Ванда стала акторкою «Руської бесіди». Саме під час гастролей цього театру вона познайомилася з уродженцем с. Куропатники, що на Бережанщині, Степаном Курбасом, який також проти волі батька вступив до театру.
Через рік, у 1886-му Ванда та Степан одружилися. Отака романтична історія. Кохання всупереч волі батьків, попри обставини – назустріч долі. А доля далі писала деколи світлі, а здебільшого – доволі гіркі сторінки в житті двох молодих людей. 25 лютого 1887 р. під час гастролей в м. Самборі Ванда народила первістка – Олександра-Зенона. Мати все життя з любов’ю називала його Лесем. Ні Ванда, ні Степан навіть не здогадувались, що малий Лесь піде їхніми стежками і згодом здобуде світове визнання.
На сцені Ванда зіграла чимало ролей. Виступала також в оперетах. Для дуже вразливого Степана найбільшою підтримкою у всьому завжди була мудра та кохана Ванда. Крім Леся, подружжя мало ще трьох дітей – Корнила, Нестора та Надію. Влітку 1895 р. сім’ю спіткало велике горе – у Станіславові помер їх наймолодший син Корнило. Родина дуже важко переживала втрату, аж тут і в театрі у Степана почалися негаразди, відтак у квітні 1896 р. хвилювання та фізична втома звалили його під час гастролей у Тернополі. У Курбаса вперше виявили нервове захворювання, яке згодом стало хронічним. Життєві проблеми цілком надломили Степана, і Ванда змушена була розлучитися з театром. 1898 р. вони їдуть до батьків у Старий Скалат на Підволочищину.
Там вперше після початку театральної кар’єри Ванда могла насолодитись домашнім затишком і все тепло свого серця віддавала дітям. Лесь почав відвідувати школу. Але жінка не могла здогадуватися, які випробування підготувала їй доля.
10 листопада 1905 р. раптово помер від тифу другий син – Нестор, учень гімназії. А 10 вересня 1908 р. – чоловік. На цьому втрати не закінчилися… Невдовзі від сухот згасла їхня остання втіха та відрада – життєрадісна Надійка. У театрі «Руська Бесіда» Ванду через те, що вона ховала своїх дітей, називали Ніобеєю.
Здавалося, що материне серце не витримає цих утрат. У Ванди зі всієї великої родини залишився лише Лесь. Він не міг покинути матір у такій розпуці і забрав її до Тернополя. Там розпочав створювати перший у місті український стаціонарний театр. Від 1915 р. Ванда Адольфівна та Лесь Курбас були нерозлучні. З окупованого росіянами Тернополя, де мати плідно співпрацювала із сином в театрі «Тернопільські театральні вечори», вони переїхали до Києва. Ванда Адольфівна взяла на себе всі побутові клопоти, щоби син міг вільно працювати в театрі Миколи Садовського, де він організував театральну студію. Проте Лесь з юних років завжди мріяв про створення в Україні театру нового, європейського зразка. І втіленню цієї мети він присвятив усе життя.
Вже пізніше про ті роки з теплотою згадувала народна артистка УРСР Софія Федорцева у своїх спогадах про Ванду Адольфівну: «Мила, безтурботна, з книжкою в руках… Вона встигала зробити все – і стіл накрити, і вислухати всіх, і об’єднати навколо себе. Повернувшись наприкінці 1943 р. в Харків, Валентина Чистякова (дружина Леся Курбаса), народна артистка УРСР, отримала квартиру; в ній поселилися Ванда Адольфівна та мама Чистякової. Одного разу я зустріла Ванду Адольфівну на вулиці. Вона була зовсім старенькою, але зберегла свій колишній запал. Такою зосталася в моїй пам’яті мати Леся Курбаса».
Валентина Чистякова у своїх спогадах писала: «Мені тяжко далися перші хвилини знайомства (з мамою Леся – ред.). Якби я знала тоді, що спільне тридцятилітнє життя з Вандою Адольфівною принесе мені стільки радощів! Що я ніколи не перестану дивуватися мужності цієї маленької сивої жінки, її доброзичливості, чутливості до людського горя, повсякденної готовності допомогти, розрадити, надихнути на витримку, переконання на краще… І це все робила вона, людина такої трагічної долі!..»
Залишилася у серці… кулею
Катерина Рубчакова була визнана видатною актрисою театру початку ХХ ст. не лише в Українi, а й в усьому свiтi. У 1981 р., за рішенням ЮНЕСКО, відзначали 100-річчя від дня її народження. Відома акторка і камерна співачка: 71 драматична роль, 13 оперних партій, 21 роль в оперетах, пісні в її виконанні записані на платівки. На сцені виступала з Амвросієм Бучмою, Марією Заньковецькою, Мар’яном Крушельницьким, Лесем Курбасом, у серці якого вона так і залишилась назавжди… кулею…
Народилася Катерина Рубчакова у 1881 р. у вiдомiй творчiй родинi Коссакiв у місті Чорткiв. З 12 років співала в міському хорі, яким керував її батько. В 16 років з учнівських лав учительської семінарії вступила до театру «Руська бесіда», що саме гастролював у Чорткові, й грала в ньому понад 20 років. Ще за життя вона стала легендою. В ній, доньці дяка і регента Чортківського хору без будь-якої освіти з талантом від Бога, філігранно поєдналися обдарування драматичної акторки й оперної співачки. В її талант закохувалися тисячі, а її врода зводила з розуму геніїв того часу.
У лютому 1898-го після успішного виконання партії Оксани («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського) прізвище Коссаківни з’явилося в газеті
«Діло». На початку ж 1899-го з театральних афіш воно назавжди зникло, натомість з’явилось нове: Катерина Рубчакова. Далі життєвим і творчим шляхом вона вже йшла разом зі своїм чоловіком Іваном Рубчаком, старшим за свою юну дружину на 7 років. На день весілля їй ще не виповнилося й 18.
На сцені Катерину Рубчакову називали галицькою Марією Заньковецькою, у співі – Соломією Крушельницькою.
Мало хто знає, що Лесь Курбас, якому відмовила Катерина, на той час вже заміжня мати двох доньок, намагався звести рахунки з життям через нерозділене кохання…
Кажуть, у 26-річному віці безтямно закоханий Курбас вистрілив собі в серце… Разом з Катериною Рубчаковою вони грали коханців: він – Михайла, вона – Анну в «Украденому щасті», він – Астрова, вона – Олену в «Дяді Вані». У «Руській бесіді» чимало ролей Курбас виконував у парі з Катериною Рубчаковою. З найбільш відомих їхніх вистав – «Осіння буря» Войнич. Назва спектаклю, можна сказати, теж стала символічною. Адже в серці молодого Леся вирувала буря закоханості до Катерини. Та ці власні почуття певний час він не виносив з глибин душі. Нагода таки трапилася. З Рави-Руської театр тримав гастрольний курс на Краків. На одному з возів Курбасу випало їхати разом з Рубчаковою. Він і освідчився їй у палкому коханні. Обраниця, мов на сцені, артистично розсміялася. І тоді в Лесеві заклекотала буря гніву та образи: він вийняв зброю, й умить постріл вразив його груди. Здавалося, настала для нього вічна зима… У Львові актора прооперували, але кулю не вдалося вийняти. Кілька грамів заліза кохання він проносив аж до проблиску осені свого життя. З Катериною Рубчаковою Курбас після невдалого освідчення ще грав разом, але вже з розумінням того, що сценічні почуття не варто переносити на особисті. Так він і жив – з кулею в серці. Можливо, саме вона примушувала його так гостро і по-своєму відчувати життя, адже той, хто пережив наближення смерті, кожен наступний день проживає, як останній. Мабуть, тому, що відчуває наближення долі, якої не змінити.
Історія кохання Леся Курбаса та Валентини Чистякової
20 років Валентина була дружиною «ворога народу», проте на всіх листівках, фотокартках вона ставила автограф: «Чистякова – дружина Леся Курбаса». І це в той час, коли про режисера було заборонено навіть згадувати. Більше 20-ти років В. Чистякова не знала, де її чоловік, що з ним, чи Лесь живий… Вони, таки, зустрілися, але вже після смерті…
Їх кохання розпочалося в 1918 році. Вже тоді Леся Курбаса називали генієм та новатором у театральній режисурі. Вона була донькою соліста Великого Московського театру Миколи Чистякова. Громадянська війна 1917 р. змусила сім’ю переїхати до Києва. Їх зустріч відбулася, коли колектив «Молодого театру» завершував репетицію, а в цьому ж приміщенні репетирувала танцювальна студія, в якій займалася Валентина.
«Ця зустріч визначила мою подальшу долю, так несподівано для мене розпочався мій київський роман», – згадувала Валентина Чистякова.
Щовечора вони довго гуляли київськими парками та вулицями і багато розмовляли. «Особистість Леся Степановича, його освіченість, виняткова працездатність, дивовижний талант, не могли не підкорити мене, вчорашню гімназистку, яка з дитинства мріяла про мистецьке життя. З першого дня нашого знайомства, розпочалися мої університети», – так вона називала розмови під час прогулянок.
Колектив «Молодого театру» навіть почав ревнувати свого обожнюваного режисера до молодої балерини. Актор В. Василько пізніше згадував: «Ми стали помічати, що Лесь Степанович почав запізнюватися на репетиції. Пізніше дізналися, що він закохався в балерину Валентину Чистякову і саме вона стала причиною його запізнень». Актори дуже боялися, що після закінчення війни Валентина забере їхнього вчителя до Москви. Але Курбас їх не зрадив, більше того, він крок за кроком зробив з Валентини Чистякової одну із кращих актрис того часу.
6 вересня 1919 р. молоді люди обвінчалися. Згодом, Валю полюбили в театрі за її вроду, талант і щедрість, а через деякий час їй вже почали доручати й головні ролі.
Після того, як Леся Курбаса звинуватили у «буржуазному націоналізмі» і заарештували, Валентина таємно носила йому передачі. Через деякий час Лесь Курбас і зовсім зник з поля зору. Ім’я Леся Курбаса було викреслене із театру. Валентині Чистяковій на її офіційний запит, надісланий компетентним органам, було повідомлено неправдиву інформацію, що її чоловік помер 15 листопада 1942 року від крововиливу в мозок. Але їй треба було жити далі, вона продовжувала працювати в театрі, грала у виставах. Публіка шаленіла від неї, незнайомі віталися на вулиці, навіть ширилася легенда, що все місто Харків вирощувало для Чистякової троянди, щоб подарувати після вистав.
Валентину Чистякову поховали в Харкові біля матері Леся Курбаса, на пам’ятнику також значиться ім’я Олександра Курбаса. З Соловків було привезено грудку землі, де, ймовірно, був похований її коханий. Після об’єднання могил двох найближчих Курбасові жінок та привезення урни з землею зі Сандармоху, де обірвалося життя Леся Курбаса, на 13-му кладовищі Харкова було створено пантеон сім’ї Курбасів.
За матеріалами Меморіального музею-садиби Леся Курбаса у с. Старий Скалат
