І навіть коли «Щедрик» у Західній Європі уже став своєрідною візитівкою України, композитор продовжив удосконалювати колядку, остання редакція якої датується 1919 роком. А тим часом успіх колядки у світі був такий, що можна сміливо зауважувати, що українська культурна дипломатія почалася зі «Щедрика».
«За п’ять з половиною років (1919-1924) у Європі та за океаном колектив дав концерти в майже 20 країнах світу (Чехословаччина, Австрія, Швейцарія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Велика Британія, Німеччина, Польща, Іспанія, США, Мексика, Аргентина, Уругвай, Бразилія, Канада та Куба). Виступи капели охопили у цих країнах майже 200 міст, понад 200 концертних залів.
Усього було дано понад 600 концертів, цитує ресурс наукову співробітницю Інституту української археографії та джерелознавства ім.Михайла Грушевського Тіну Пересунько.
Пані Тіна презентувала проєкт «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України», і розповіла про те, коли й чому у свті почало забуватись українське коріння «Щедрика».
«У англомовній версії «Щедрик» уперше прозвучав у березні 1936 року в Нью-Йорку в «Madison Square Garden» під час американського з’їзду вчителів музики у виконанні хору під орудою американського диригента українського походження Пітера Вільховського. Саме він написав англомовний текст до української колядки, перетворивши її на американську. 21 листопада 1936 року Вільховський зареєстрував відповідний патент у компанії «Carl Fisher». Відтоді український «Щедрик» поволі втрачає статус українського. Хоча, аналізуючи американську пресу наступних десятиліть, можна сказати, що впродовж 40-60-х років авторство музики Миколи Леонтовича переважно зазначалося під час виконання чи запису «Carol of the Bells». Далі воно втрачалось, аж поки пісня не стала просто американською колядкою «Carol of the Bells», зауважує Тіна Пересунько й додає, що загадка популярності цього твору – в його простоті, універсальності та витонченій досконалості й називає його справжнім мистецьким, культурним, комунікаційним феноменом, який варто досліджувати і розвивати.
До речі, текст “Choral of Bells” відрізняється від «Щедрика». Як інформує Історична правда, до мелодії “Щедрика” додані слова зовсім іншого змісту, ніж вони є у “Щедрику”: “Дзвеніть срібні дзвони, веселі різдвяні дзвони, Христос родився” і т.д.
Джерело: poglyad.tv
