Мало який продукт здобув собі таку ж популярність і шану, як піца. Це просте, на перший погляд, італійське національне блюдо, яке представляє собою тонкий корж з начинкою з томатної пасти, оливкової олії, помідорів, моцарели і базиліка здобуло собі повагу і знайшло прихильників по всьому світу.
Не випадково італійці звернулися до ЮНЕСКО з проханням визнати свій історичний гастрономічний винахід не просто національним надбанням, а частиною Всесвітніх цінностей.
Суперечки про те, коли виникла піца в сучасному розумінні цього слова, не вщухають. Вважається, що свою історію ця страва веде ще з античних часів і походить від латинського слова, що буквально означає «коржик». Такі коржі з тіста, з начинкою з різноманітних інгредієнтів були відомі в Італії, Греції, Персії. Однак саме італійські майстри кулінарного мистецтва надали піці той незабутній смак, який продовжує підкорювати мільйони людей, вперше пробують це блюдо. Вони зуміли вибрати необхідні для теста сорти пшениці, з якої виробляють борошно, зробити тісто потрібної консистенції, точно підібрати приправи та інгредієнти для начинки.
Вишукано і гармонійно підібрані різноманітні варіанти начинки визначили і різноманітність видів піци. Історія появи окремих варіантів піци обросла навіть легендами. Одна з них стосується улюбленої багатьма піци-Маргарити. Піца як блюдо, зрозуміле і звичне для сучасної людини, з’явилася в Неаполі на початку 19 століття. Вона була блюдом бідняків. Піца Маргарита стала плодом творчої фантазії кухаря, який приготував чи то спеціально на замовлення, чи то випадково на швидку руку в 1889 році цю «авторську» піцу для королеви Маргарити, дружини короля Умберто I. Вподобана нею піца, отримала згодом ім’я королеви.
На сьогоднішній день в Італії, де піца відзначається як національне блюдо, діє навіть Закон про піцу, суворо регламентує як склад справжньої італійської піци, так і весь процес її приготування аж до того, де повинні виростати інгредієнти і виготовлятися сир, як повинно готуватися тісто і при якій температурі і яким способом страва повинна готуватися.
Уже в кінці 19 століття разом з хвилями італійської еміграції піца освоїла нові гастрономічні ринки, знайшовши величезну популярність не тільки в країнах Європи, а й за океаном. Там з часом з’явилася величезна різноманітність варіантів піци, які, незважаючи на відхід від традиційних рецептур і вимог, продовжують радувати шанувальників цієї страви. Серед таких варіантів можна вибрати піцу за своїми смаковими уподобаннями: м’ясну, сирну, з морепродуктами, овочеву, з травами, з грибами і навіть фруктами.
Разом з появою піци в італійських містах з’явилися і спеціальні пекарі, які готували піцу – піццайоло, а також піцерії – ресторани, де можна було замовити і спробувати улюблене блюдо. У 20 столітті популярність піци стала такою високою, що з’явилися навіть заморожені напівфабрикати піци, які покупцеві потрібно тільки розігріти в духовці чи мікрохвильовій печі.
Сьогодні піца продовжує залишатися однією з найбільш шанованих страв у всьому світі. Вона користується незмінно високим попитом в ресторанах.
Міжнародний день піци проводиться не тільки на батьківщині цієї страви – в Італії, але і по всьому світу. Незмінним учасником цього свята стають піцерії і ресторани італійської кухні. Нерідко до свята бувають приурочені презентації, майстер-класи з виготовлення піци, виставки, ярмарки, дегустації. В Італії проводиться фестиваль, в якому беруть участь кращі майстри-піццайоло.
