Спочатку була… невелика, розміром з кулак, автодеталь. А потім довкола неї «виріс» цілий автомобіль, і то не простий, а – унікальна ретроавтівка, аналогів якій немає в Україні! . Михайло Тимків із Коропця дарує друге життя старим авто – і робить це найкраще в Україні.
На фестивалі ретро-авто «Old Car Land’2020» відреставрована нашим земляком автівка ГАЗ-АА (без жодної заново виробленої деталі!) отримала перше місце за найкращу реставрацію, вразивши усіх Першу автівку реставровував шість років – Тішуся, що вдалося прославити Тернопільщину і рідний Коропець, – зазначає пан Михайло. – Я з автомобілями змалку «дружу», перша моя автівка – ЗІЛ-130, на якій їздив мій батько і на якій я мав перші практичні заняття та опановував водійські премудрощі. У 15 років вступив до ІваноФранківського автотранспортного технікуму – і відтоді ми з машинами нерозлучні…(Сміється, – авт.) У 19 років закінчив навчання і пішов до армії, але і там без машин не обійшлося – був водієм. Мені попалося авто далеко не в найкращому стані, я всю службу ремонтував і їздив, ремонтував і їздив… Це була справжня школа життя! (Сміється, – авт.) Останніх 20 років я займаюся міжнародними автомобільними перевезеннями, а у вільний час реставровую авто. Один із перших моїх проєктів у реставрації авто – ГАЗ-67 1944 року випуску. Ще у 2008 році я випадково натрапив на деталь від кузова цієї автівки і «загорівся», щоб відреставрувати повністю всю машину. Поставив собі за мету зробити повністю оригінальне авто з усіма оригінальними запчастинами – не репліку, не «а-ля» ГАЗ-67, а саме оригінал. Це набагато складніше, дорожче і довше, але й ґоноровіше… Це був мій перший проєкт ГАЗ-67 і я працював над ним шість років. Авто було максимально відреставроване, пофарбоване – вийшло, як з конвеєра! У 2014 році я вперше виїхав на ньому «в люди» – приїхав своїм ходом до Івано-Франківська на День міста, і це був справжній фурор! (Сміється, – авт.) Питання «що робити далі?» на порядку денному відкритим простояло недовго, бо я, знову ж таки випадково, натрапив на деталь від дуже цікавої автівки – ГАЗ-АА 1942 року випуску, так званої «полуторки». Деталь – невеличкий «п’ятачок», який кріпить бампер авто. І я подумав: а може, раз є «п’ятачок», то можна і цілу машину скласти? А, щоб ви розуміли, той «п’ятачок» – розміром з гусяче яйце… (Сміється, – авт.) Але я твердо вирішив, що хочу знайти усі необхідні деталі та запчастини і скласти докупи цілу автівку – це був, скажу вам, ще той пазл!
Авто… з деталей сотень машин! Ця робота кардинально відрізнялася від реставрації мого першого автомобіля. Для ГАЗ-67 у мене було шість (!) автомобілів, які я купив, і з шести зробив один «на ґлянц», ще й відклав запчастин «про запас». Тут же у мене спершу були тільки рама і частина кабіни, а решту деталей треба було знайти – викопати з-під землі, і не лише в переносному, а й в прямому значенні! Річ у тім, що ці машини випускали з 1933 практично до 1953 року. ГАЗ-АА був копією американського «Форда», тому до машини підходять «фордівські» запчастини. Ці машини виготовляли для фронту під час Другої світової війни, і багато їх було понищено і розбито у ході бойових дій – нині копачі викопують деталі машин і продають їх. Ще одна складність у пошуку деталей до цього авто – після війни їх не передавали у приватне користування, а списували. Тому реставрація ГАЗ-АА – це не просто «розібрав-зібрав». Спершу треба було знайти запчастини на спеціальних сайтах, відповідно відновитивідреставрувати їх і вже аж після цього ставити на автомобіль. Це дуже трудомістка робота – майже вся моя «полуторка» зроблена з викопаних з-під землі деталей, а вони потребують особливої роботи. Деталі були, без перебільшення, з сотень автомобілів! І кожна з них мала свою унікальну історію… Наприклад, задній міст із колісними дисками взятий з машини, розірваної вибухом, – у зовнішньому диску навіть зберігся осколок, який його пробив. Я міг інший диск поставити, але вибрав цей, бо це — історія… Я великий прихильник автентики. Наприклад, у цій машині задній ліхтар – теж «викопаний», деталь з автівки, яка бачила війну. Його відновлення і реставрація – це, без перебільшення, ювелірна робота! Я міг поставити деталь з американського «Форда», і ніхто б не побачив різниці, але для мене було справою честі відновити «саме ту» деталь. У реставрації авто «набив руку» уже настільки, що нині мені навіть з Чехії реставратори пишутьдзвонять — радяться, як їм краще зробити ту чи іншу деталь…
«Карантинний проєкт» сімейного підряду
Презентував ГАЗ-АА я у 2020 році – тоді була єдина в тому році виставка «OldCar Land’2020» у Києві. Судді одноголосно віддали моїй автівці перше місце! Ми з сином ще й історичні костюми одягли – у Назара був однострій бійця УПА, а я – в костюмі воєнного водія. Працювали фактично сімейним підрядом: мені допомагав ще батько – також водій і знавець автомобілів. Син Назар, коли я ще тільки починав цю справу, був ще трохи замалий до цього, а потім зацікавився і захопився, навіть допомагав мені деталі на спеціалізованих сайтах шукати і замовляти. Під час карантину ми інтенсивно взялися до збирання і фактично за три місяці завершили всю роботу. Тому це, можна сказати, карантинний проєкт сімейного підряду… (Сміється, – авт.) ГАЗАА у мене, буває, позичають для зйомок – так, зараз авто саме знімається, а на ГАЗ-67 я нещодавно брав участь у пробігу в Івано-Франківську, а що уже незабаром буде День селища у моєму рідному Коропці, то планую проїхатися автівкою ще й там…
Окрім реставрації ретро-авто, Михайло Тимків збирає ще й інструменти цього періоду, чорно-білі фото – цікавиться дослідженнями історії України, діяльністю повстанської армії. – Так вийшло, що історія автомобілебудування у нашій країні співпала з надзвичайно важкими і трагічними подіями – колективізацією, сталінськими репресіями, безчинствами та злочинами комуністичного режиму, – зазначає Михайло Тимків. – І разом із автомобільною тематикою я ще вивчаю й досліджую і цю непросту сторінку нашої історії. Зрештою, не автомобілями єдиними: у мене в роботі нині є ще є два раритетні мотоцикли – я, хоча й не зовсім байкер, проте цікаво і таке спробувати… А ще не зміг стриматися і почав реставровувати ще одну «полуторку» (Сміється, – авт.). Проте в бочці меду – не без ложки дьогтю: у нас дуже складно розвивати ретро-рух автомобілістів, адже сотні автомобілів 30-50-их років, які є історичною цінністю, мало хто береться реставрувати, бо нема на них документів – власники померли, спадщину оформити нереально, машини безномерні… Автівки розбирають на запчастини і продають за кордон. До нас на ретро-виставки приїжджають колеги-реставратори з Польщі, Чехії, Білорусі, у нас є чудові ретро-автівки, але наші реставратори не можуть з ними поїхати за кордон на виставку, бо нема на них документів. До яких я інстанцій не звертався, писав і до президента, і до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. На жаль, наразі безрезультатно… Дуже прикро за таку ситуацію насамперед тому, що в нас є автівки, які складуть конкуренцію закордонним і гідно представлять Україну.
Джерело: Нова Тернопільська газета
