Чому досі ніхто не бачив на виставках картин Наталії Басараб у стилі ню? Перше запитання, яке ставили художниці й журналісти, і відвідувачі виставки. Каже, що це радше її комерційний проєкт. Понад десять років виставляла свої полотна цього циклу на інтернет-аукціонах. Чи не найбільше поціновувачі мистецтва прагнули саме таких картин. Були цікаві замовлення. Одного разу якийсь літній американський професор запропонував намалювати в жанрі ню портрет його дружини, надіславши світлини. Написала. Він відгукнувся словами: «Дивитимемося тепер на портрет Мері й згадуватимемо, якою вона була молодою». І захотів мати у власній колекції ще три інші роботи тернопільської мисткині.

Пані Наталія розповідає, що жіноче тіло має філософію. В оголеності багато принад. Їй важливі не вік людини, її зморшки, складки, а гармонія, характер, пластика тіла. Тож прагне це збагнути й викласти на папір чи полотно, надати відповідних барв і настрою.

Натурниць нині багато не знайти, та й безплатно вони не позуватимуть. Тому художниця переглядає чимало фотографій в інтернеті, купує глянцеві видання. На своїй першій виставці у стилі ню тернопільська мисткиня вирішила показати й найдавнішу свою картину, яку відновила, й улюблені «Три грації» та «Танець з лебедем», нещодавно написані. Творила роботи різними техніками живопису і використовувала пастель, акварель, акрил. Наталія Басараб у власних таких полотнах, як справедливо й точно було зауважено в запрошенні відвідати урочисте відкриття її виставки, відверта, глибока, відкрита душею й тілом, підкорює, надихає, дарує насолоду, возвеличує й кидає в безодню.

Тепер, напевно, треба чекати нового відкриття від художниці — творчого розуміння чоловічого характеру, тіла. Зізналася, що, напевно б, написала, але не має тем. Почекаємо.