У двох локаціях у центрі Тернополя з’явилися нові артоб’єкти.
Стінописи на патріотичну тематику створили на стіні однієї з будівель на вулиці Івана Франка та в арці на вулиці Олени Кульчицької.
“Нові зображення, присвячені темам війни, патріотизму та незламності, мають на меті сприяти вихованню в дітей і молоді почуття національної гордості, популяризувати героїчні вчинки українських воїнів, а також вшанувати їхню мужність і відвагу”, – повідомили у міській раді.
Оформлення муралу на стіні будинку на вулиці Івана Франка, 10 здійснив тернопільський художник Олександр Лангер, а зображення Захисника та Захисниці в арці на вулиці Олени Кульчицької, 9 виконали студентки факультету мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Про успіхи спортсмена повідомив його колишній тренер Петро Король.
“Австралія/м.Перт/, вихованець Збаразького ФСК Чемпіон “/Збаразької ДЮСШ/ Ігор Романчук -чемпіон Австралії U-15 в ваговій категорії 62 кг”, – відзначив Петро Король.
Український юнак став кращим у вільній боротьбі на контенетні.
Папа Римський Франциск оголосив у неділю, що 8 грудня він призначить 21 нового кардинала з усього світу. Серед названих Папою імен нових кардиналів – і владика Микола Бичок, єпарх Мельбурнський Української греко-католицької церкви (Австралія).
Як передає Укрінформ, про це понтифік сказав під час щотижневої полудневої молитви з паломниками і туристами на площі Святого Петра у Ватикані, повідомляє Reuters.
Це буде вже десята консисторія, скликана Папою з моменту його обрання 11 років тому.
Нові кардинали будуть вихідцями з різних країн, зокрема, Аргентини, Бразилії, Чилі, Перу, Італії, Великої Британії, Сербії, Японії, Індонезії, Канади, Кот-д’Івуару та Алжиру.
У цьому списку є 20 осіб, які молодші за 80 років і які зможуть голосувати на конклаві з обрання нового Папи Римського після смерті або відставки Франциска.
Лише один із групи вище вікового порогу – 99-річний італійський архієпископ, обраний на знак вдячності за його служіння церкві. Натомість владиці Української греко-католицької церкви Миколі Бичку – лише 44 роки, він стане наймолодшим кардиналом.
Кардинали посідають друге місце в ієрархії католицької церкви після Папи Римського і є його найближчими радниками.
Владика Миколай Бичок, Єпископ Єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн (Австралія). Він народився 13 лютого 1980 року у м. Тернопіль. Належить до чернечого ордену Редемптористів, що був створений для проповідницьких місій. У 2005–2007 роках ніс служіння місіонера на парафії Матері Божої Неустанної Помочі в Сибіру, в м. Прокоп’євську (Росія). Від 27 квітня 2015 року й аж до проголошення вибору його на єпископа отець Микола Бичок служив у м. Ньюарку (штат Нью-Джерсі, США). 15 січня 2020 року Папа Франциск призначив отця Миколу Бичка єпископом Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра й Павла УГКЦ.
Переможці конкурсу для дітей та молоді Young European Heritage Makers з різних країн на зустрічі у французькому Страсбурзі поділилися своїм баченням європейської культурної спадщини та історії. Про це повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій.
“Делегації з України, Вірменії, Чорногорії, Словенії та Іспанії мали змогу поділитися своїм баченням європейської культурної спадщини та історії. Під час спілкування з однолітками учасники змогли розширити свої знання про різні культури та зрозуміти, як їхня власна національна культура доповнює спільну європейську ідентичність”, – йдеться у повідомленні.
Україну на зустрічі представляли учасники театру «Дивосвіт» з Козови, що на Тернопільщині, з роботою «Як Клубочок минувшину вивчав».
Під час відвідання Європейського парламенту та Європейського суду з прав людини переможців конкурсу ознайомили з витоками демократії в Європі.
Про нову марку розповів керівник “Укрпошти” Ігор Смілянський.
“Сьогодні, як і щодня, день, коли варто сказати дякую тим, завдяки кому ми маємо можливість сказати своїм рідним «Доброго ранку» – це наші захисники та захисниці! Вітаємо з їх днем та, перш за все, бажаємо перемоги та можливості одного дня сказати своїм рідним « я повернувся» або «я повернулася»! Кожного року повномасштабної війни ми думаємо, якою має бути марка, яка відзначить цей день. Сьогодні думки всіх українців часто там – на Покровському напрямку. Тож саме там, як і по всій країні, сьогодні відбудеться урочисте погашення. А сама марка називатиметься «Під покровом Богородиці». Це сильний символ захисту та віри для усіх, кому це відгукується. На марці зображена Пресвята Богородиця, яка своїм омофором огортає та захищає тих, хто зараз на передовій боронить нашу землю. Образ створений талановитим художником Олександром Охапкіним, відображає глибокий зв’язок між українськими воїнами та їхньою духовною покровителькою”, – відзначив Смілянський.
Ця марка, звісно ж, має бути з благодійним компонентом, тож 5 гривень з продажу кожної підуть на підтримку Збройних сил України.
Марка відсьогодні доступна в нашому інтернет-магазині та у відділеннях по всій країні: https://bit.ly/4gJTzN8
На книжковому фестивалі KyivBookFest оголосили переможців Конкурсу короткої воєнної прози від видавництва «Білка» та конкурсу воєнної поезії пам’яті Гліба Бабіча – військовослужбовця, поета, громадського діяча. Приємно, що знана літераторка, волонтерка, уродженка Кременця Любов Бурак (Дзвінка Торохтушко) здобула перемогу у конкурсі воєнної поезії імені Гліба Бабіча за твір «Мамо, досить вже, ми – не зайчики!».
Мамо, досить вже, ми – не зайчики Мамо, досить вже, ми – не зайчики! – Добре, котику. – Мамо-о! – Ок! У пологовім цілувала пальчики, Які тиснуть тепер курок. Ніч невиспана – лізуть зубчики. День: – Не хочеться до садка! Сам собі вистригає чубчика: – Мам, я схожий на козака! Дні за днями, дванадцять років, Радість в серці й на ранах сіль, Прогуляв двадцять п’ять уроків, – Та згоріли б вони усі! Стоси зошитів і паперу, Нитки нервів – тонке, урвись! – Я вступаю до універу. Ще п’ять років – і він юрист… Син закоханий, це навіки, Звісно ж, мама про це все знає, Кожен зайчик є чоловіком, А кожен котик кицю стрічає. І безперечно, що королеву, Найкращу в світі, миліш від сну. Не кожен котик зростає левом, Та мій ось виріс…. В оцю війну. А війна, мов стара кравчиня, Строчить залпами із околиць, Кроїть долю страшним начинням. – Мамо, я тепер доброволець! А війна фастригує чорним, Прошиває червону заполоч. – Ми їх, мамо, таки поборемо! – Вірю, котику. Знаю, зайчику. – Ох, та, досить вже! Ми – не зайчики Що ж ти, мамо, вперта така? – Я в пологовім цілувала пальчики… Щоб не ковзали із курка.
За словами Любові Бурак, це її перша літературна відзнака. «Дякую високому журі конкурсу, дякую видавництву «Білка»! Дякую котикам, які тримають над нами небо і поглиблюють землю під могилами ворогів! Дякую всім, хто пише і читає книжки про війну! Дякую за нагороду! Дякую за довіру», – ділиться емоціями переможниця.
Чортківщині, бере участь у «Громада на всі 100» з проєктом відкриття реабілітаційного відділення на базі Золотопотіцької міської лікарні.
Його мета – забезпечення надання комплексної допомоги та реабілітації ветеранам російсько-української війни, учасникам бойових дій, внутрішньо-переміщеним особам, особам з інвалідністю внаслідок війни та цивільним, які постраждали від російської агресії.
Природні ресурс та наявні рекреаційні громади також дозволяють успішно поєднати процес реабілітації зі санітарно-курортним лікуванням. Участь у конкурсі дозволить залучити необхідні ресурси для реалізації цього важливого проєкту.
Детальніше – у відео, яке громада оприлюднила в соцмережах.
Додамо, «Громада на всі 100» – це конкурс для територіальних громад, які шукають нові можливості для втілення своїх ідей, а також готові ділитись власним досвідом. Цей конкурс реалізують за підтримки Програми «USAID DOBRE» у партнерстві зі «Старлайт Медіа» та Українським кризовим медіа-центром.
Військові нагороди Австро-Угорської імперії часів правління Карла І зберігаються у фондах ТОКМ.
Фалеристична колекція Тернопільського обласного краєзнавчого музею містить декілька медалей періоду І світової війни.
“Час їх надходження точно не відомий, але запис у найдавнішій на нині фондовій книзі за 1948 рік свідчить про їх наявність в цей період у нашому закладі. Мова піде про три нагороди, а саме: Бронзову медаль «За хоробрість», медаль «За поранення» та Військовий Хрест Карла І”, – повідомила Віра Шумська, старша наукова співробітниця відділу стародавньої історії.
Більше як 110 років тому, у кінці липня – на початку серпня 1914 року, вибухнула І світова війна, в яку було втягнуто 48 держав із населенням 1,5 мільярда чоловік.
Мешканці Тернопільщини також потрапили у її вихор, оскільки територія сучасної Тернопільщини у той час знаходилася у складі воюючої Австро-Угорської імперії.
21 листопада 1916 року, на 87-му році життя, відійшов у вічність цісар Франц-Йосиф I і влада перейшла до рук Карла І (17.08.1887 – 1.04.1922) – внука його молодшого брата, архикнязя Карла-Людвіга.
Його правління тривало лише два роки і він став останньою правлячою особою імперії Габсбургів.
У цей час військове та внутрішньополітичне становище країни було важким і молодий імператор особисто взяв на себе командування військами.
До речі, влітку 1917 року, після успішного контрнаступу в Галичині, Карл І побував на Тернопільщині, зокрема у місті Тернопіль та у селі Озерна теперішнього Тернопільського району.
“Бронзова медаль «За хоробрість» заснована 14 лютого 1915 року Францом Йосифом І. На відміну від Золотої та Срібної Медалей, могла бути вручена унтер-офіцерам та рядовим союзницьких армій. Після його смерті медалі «За хоробрість» зазнали змін. Аверс прикрашало повернуте вправо погруддя нового імператора у фельдмаршальському мундирі, зі знаком ордена Золотого руна на шиї та стрічкою ордена Марії Терезії через плече. Навколо погруддя йшла легенда латиною: «CAROLVS D.C. IMP. AVST. REX. BOH. ETC. ET REX APOST. HVNG.» (Карл милістю Божою Імператор Австрії, король Богемії і т. д. і Апостольський Король Угорщини). Під бюстом імператора – прізвище гравера «KAUTSCH» (Генріх Каутш, 1859–1943). На реверсі: напис латиною «FORTITVDINI» (Хоробрість). Діаметр медалі – 31 мм”, – йдеться у дописі музею.
Медаль «За поранення» заснована 13 липня 1918 року Карлом І. Вручалася військовим без відмінності звання та цивільним. Вона виготовлена у формі правильного круга із цинкового сплаву діаметром 38 мм.
На аверсі зображений профіль цісаря Карла І обличчям вправо. Під портретом – дві перехрещені лаврові гілки, у верхній частині по колу – напис «CAROLVS» (Карл). На реверсі в центрі – напис на латині у два рядки «LAESO MILITI» (Пораненому воїну), в нижній частині медалі – рік установи нагороди римськими цифрами «MCMXVIII» (1918).
Медаль носили на трикутній колодці зі стрічки темного сіро-зеленого кольору з червоною окантовкою та вузькими червоними смужками посередині. Ширина стрічки була 40 мм, червоних смуг по краях – 4 мм кожна. Медаль на стрічці без серединних смуг вручалася військовим інвалідам.
“Військовий Хрест Карла І – військова пам’ятна медаль Австро-Угорщини для нагородження військових, учасників І світової війни, які перебували на фронті не менше 3-х місяців і взяли участь мінімум в одному бою. Заснована 13 грудня 1916 року. Розмір – 28 x 29 мм. Її носили на лівій стороні грудей на яскраво-червоній стрічці з червоно-білими бічними смугами. Медаль має форму хреста, накладеного на лавровий вінок. Лицьова і зворотна сторони хреста мають зернисту поверхню, облямовані по краю опуклим бортиком і містять написи, виконані опуклими буквами латинською мовою. У верхній частині хреста розміщене слово «GRATI», у середині – «PRINCEPS ET PATRIA», внизу – «CAROLVS IMP. ET REX» («Вдячний правитель і Батьківщина, імператор і Карл король»)”, – зауважила пані Віра.
На звороті у верхній частині – вензель монарха у вигляді літери «С» (лат. Карл), над ним – зображення австрійської імператорської корони (ліворуч) і угорської королівської корони (праворуч). По центру – напис латиною «VITAM ET SANGVINEM» («Життям і кров’ю»). У нижній частині хреста – римське число «MDCCCCXVI» («1916» – рік затвердження
Стрічка: ширина 38 мм, складена у трикутну колодку, з червоною смугою посередині, шириною 18 мм, окантованою з обох боків 10-ти міліметровою комбінованою біло-червоною горизонтальною смугою.
Стан збереження цих нагород не ідеальний – метал потьмянів, а тканина стрічки, на якій закріплений Військовий Хрест, дещо втратила свій первісний яскраво-червоний колір.
Подібні медалі не користуються шаленим попитом у колекціонерів в силу того, що їх було випущено доволі багато.
Проте вони є цінними музейними експонатами, що відображають трагічні події І світової війни, якими розпочалася новітня епоха в історії людства.
Пральні машини напівавтомат за ступенем механізації процесу прання є більш досконалими, ніж машини з ручним віджиманням. Віджимання білизни в машинах проводиться центрифугою. Білизна міститься в перфорований барабан центрифуги. Вода видаляється з білизни під дією відцентрових сил, що виникають при обертанні барабана з високою частотою навколо вертикальної або горизонтальної осі. Віджимання за допомогою центрифуги дозволяє збільшити в 1.5-2 рази продуктивність машини.
На відміну від автоматичних пральних пристроїв, напівавтомати https://allo.ua/ua/stiralnye-mashiny/tip-poluavtomat/ не можуть працювати без участі людини, яка має наливати та зливати воду, перекладати білизну для віджиму. З одного боку, це створює деякі проблеми, але з іншого – має певні переваги.
За способом дії виділяють активаторний та барабанний тип. У першому випадку дні ємності встановлюється спеціальний прилад – активатор, з якого здійснюється обертання білизни у внутрішньому просторі ємності.
Важливою перевагою активаторного обертання є дбайливе ставлення до тканинних волокон при пранні. Завдяки цьому вироби менше зношуються та довше зберігають первісний вигляд. Особливо це стосуються реверсних моделей, у яких речі не скручуються між собою.
На що звернути увагу перед вибором пральної машини напівавтомат?
Ця модель не залежить від централізованої подачі води.
Вона істотно дозволить заощадити на електриці та водопостачанні. Адже можна випрати білу білизну, не зливати воду, а запустити прання темних речей.
Вибирати спеціальні миючі засоби не доведеться, вона готова прати навіть порошком для ручного прання.
Машинка не має нагрівального приладу, тому вона ламається набагато рідше.
Виходячи з усього вище перерахованого, радимо Вам звернути увагу на такі моделі:
Міні пральна машина Liberty на 7 кг.
Має клас енергозбереження “А”. Гарантує ефективне прання, ретельне полоскання та повноцінний віджимання білизни. Дуже компактна та зручна у використанні. Споживає всього – 0,38 кВт. Три режими прання. Максимальне завантаження 6,2 кг.
Делікатна пральна машина Vimar на 4 кг.
Компактна модель, що ідеально підходить для маленьких приміщень. Барабан вмістить за раз – 4 кг білизни. Головна особливість – економія електроенергії. Передбачено таймер прання, віджимання та режим делікатного прання.
Пральна машина напівавтомат VILGRAND на 6,5 кг
Містка пральна машина до 6,5 кг. Компактна та не вимагає підключення до основного водопостачання. Споживає на 30% менше електроенергії, ніж старі моделі. Надійна та має 2 режими прання.
Пральна машина напівавтомат VILGRAND на 3,5 кг
Це компактна та бюджетна пральна машинка напівавтоматичного типу, яка відрізняється гідною якістю прання та практичністю.
У цю модель можна помістити одяг до 3,5 кг та поставити таймер від 1 до 15 хвилин. Корпус цієї машинки виконаний із міцного пластику, а надійний двигун дозволяє використовувати машинку за призначенням хоч цілий день.
У тиші звукоізольованої студії “OLI Music” у Львові лунали останні акорди нової композиції для світового бренду. Михайло Олійник, власник студії та талановитий композитор, задоволено відкинувся на спинку крісла. Ще один проект завершено успішно. Але він і гадки не мав, що за кілька місяців ця затишна студія зміниться на окопи Донбасу, а замість замовлень від брендів він створюватиме музику для підтримки бойового духу українських захисників. Про це пише Файне місто.
Як кажуть мої побратими, тепер я працюю на найвідоміший бренд у світі — Збройні сили України, — посміхається Михайло, згадуючи свій шлях від успішного композитора до військового музиканта.
ВІД МУЗИЧНОЇ РОДИНИ ДО ФРОНТУ
Михайло Олійник народився в місті Гусятин на Тернопільщині, в родині, де музика була не просто захопленням, а способом життя.
Моя сім’я походить із села Чабарівка, де зараз стоїть хатина мого дідуся. У моїх батьків шестеро дітей — три брати та три сестри. Ми всі музиканти, і кожен з нас професійно займався музикою, здобував освіту, — згадує Михайло. Його музичний шлях привів його до престижних навчальних закладів — Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка та Київської муніципальної академії музики ім. Р. М. Глієра. Здавалося б, майбутнє було чітко визначене — творча кар’єра, успішний бізнес. Але доля розпорядилася інакше.
Мені дуже подобається в ролі композитора те, що коли ти створюєш ідею, вона може жити без тебе і виконуватися іншими. Ці твори починають жити своє життя, — захоплюючись каже композитор.
НОВА РЕАЛЬНІСТЬ
24 лютого 2022 року змінило все. Михайло, як і тисячі інших українців, опинився перед вибором. І він обрав захищати свою країну.
Життя на фронті інше — війна поруч не з відео новин і не з TikTok, а ось тут, поруч, — ділиться він своїми враженнями про перші дні на передовій.
Але навіть у найскладніших умовах Михайло не забув про свій талант. Навпаки, він знайшов новий спосіб його застосування.
Я зрозумів, що своїми навичками можу творити нову військову культуру. Це потрібно, адже стара культура була радянською, з її ритуалами і символами, — пояснює Михайло. “КУЛЬТУРНИЙ ДЕСАНТ”: МИСТЕЦТВО НА СЛУЖБІ АРМІЇ Михайло став частиною унікальної ініціативи під назвою “Культурний десант”, засновником якої є Миколай Сєрга. Це група військовослужбовців, які до війни були митцями, а тепер використовують свої таланти для підтримки бойового духу на передовій.
Фото: Михайло Олійник Ми привозимо книги на фронт, розповідаємо про наші цінності, демонструємо культурні здобутки та показуємо, чим ми відрізняємося від ворога. Шукаємо мотиваційні змісти в нашій культурі — це те, що нас об’єднує, — пояснює Михайло. Проект охоплює різні напрямки фронту — від Харківського до Херсонського. Військові проводять концерти, читають вірші, створюють нові твори — все це для підняття морального духу побратимів. За час повномасштабного вторгнення “Культурний десант” провів 4500 заходів в зоні бойових дій.
Фото: Михайло Олійник Бійців це дуже надихає. Є історії, коли солдати виходять в онлайн і запрошують на виступи своїх рідних, дружин. Вони дякують, що змогли запросити на концерт своїх рідних, яких давно не бачили, — розповідає Михайло. Дуже часто командири кажуть, що мої хлопці сьогодні, можливо, вперше посміхнулися за останній місяць, — додає він.
МУЗИКА ЯК ТЕРАПІЯ
Війна значно вплинула на творчість Михайла. Він почав створювати пісні, що відображають переживання солдатів, їхні історії та почуття.
Мій військовий досвід тепер впливає на мій музичний вибір і шлях. Це змінилося, — зізнається композитор. Я почув і побачив багато історій, пережив безліч подій, і це допомагає виразити себе через творчість. Рано чи пізно, їдучи степами Херсонщини тобі приходять ці ідеї, думки і вони формуються вже в якісь музичні твори. Ця творчість — це терапія. Військовослужбовці та цивільні люди можуть через музику проживати складні ситуації та події, відпускати їх і рухатися далі, — пояснює він.
Фото: Михайло Олійник Нещодавно Михайло випустив альбом фортепіанних творів “Мить”, який включає 7 композицій, створених на передовій.
Деякі композиції я присвячую своїм побратимам. Це для них дуже цінно. Навіть найменший прояв уваги для військовослужбовців є важливим, адже іноді є відчуття, що про нас забули. І саме з цим відчуттям ми боремося, а творчість допомагає, — говорить Михайло.
Фото: Михайло Олійник Якщо в мене народжуються нові ідеї, це означає, що мій емоційний стан більш-менш нормальний, — додає він. НОВЕ ПОКЛИКАННЯ Михайло вірить, що його музика не лише допомагає зараз, але й створює новий військово-музичний епос для майбутніх поколінь.
Наші діти і внуки будуть вивчати це з книжок. І ми маємо чим гордитися. Наша місія — зафіксувати це, адже це те, що не зникає і залишиться завжди, — каже він.
Фото: Михайло Олійник Я почав співати, хоча ніколи не думав, що буду це робити. Зараз спів для мене — як дихати, як говорити, — ділиться Михайло. Навіть співаючи українською, я бачив, як американці плачуть, — додає він, підкреслюючи універсальність мови музики.
ПОГЛЯД У МАЙБУТНЄ
Незважаючи на складні умови, Михайло не припиняє творити. У жовтні цього року він планує випустити міні-альбом, який буде представляти собою трилогію, де зливаються слова Шевченка, Костенко та Симоненка.
Те, що ми створюємо, житиме після нас і буде надихати інших. Саме це є справжньою метою творчих людей, — підсумовує Михайло Олійник.
Фото: Михайло Олійник
Я вважаю, що митець буде творити в будь-яких умовах якщо це його місія, — завершує Михайло, демонструючи незламність духу українських митців навіть у найважчі часи. Історія Михайла Олійника — це не просто розповідь про талановитого музиканта. Це історія про силу мистецтва, яке здатне підтримувати, надихати і зцілювати навіть у найтемніші часи. Це історія про те, як творчість стає зброєю, а музика — голосом незламного духу нації.
