студентка Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької Єлизавета Хіта
Єлизавета Хіта, студентка Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької, стала переможницею міжнародного конкурсу «UKRAINE GOLDEN STAR».
Студентка-третьокурсниця здобула перемогу, виконавши пісню «Ой, гиля, білі гуси» у супровіді концертмейстера Олесі Сосновської, зазначили у коледжі.
Диплом 1 премія
Єлизавета Хіта навчається на відділі «Спів» у класі викладачки Наталії Присіч.
«Тішуся успіху ще однієї моєї студентки, — каже її наставниця. – Бажаю Лізі та іншим своїм студентам ще не однієї перемоги, і досягнень, бо вони усі – голосисті та талановиті». Подяки за виховання та підготовку вокалістки отримали і її викладачка, і концертмейстер.
Цього року міжнародний багатожанровий двотуровий дистанційний фестиваль-конкурс мистецтв «UKRAINE GOLDEN STAR” зібрав талановиту молодь з різних куточків України. Його зорганізував Центр освітньої інновації та творчості «Гармонія».
У квітні року учениця мистецької школи Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької Інга Дудаш здоула гран-прі на Міжнародному конкурсі мистецтв «Обдарованість року».
Міністерство культури та інформаційної політики України додало культуру приготування та споживання «засипаної капусти» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Для приготування страви потрібні свіжі продукти: капуста, пшоно, цибуля, олія, молоко, сметана, гриби та м’ясо. Хоча уніфікованого рецепта не існує, технологія приготування має спільні риси.
Квашену капусту відварюють до напівготовності, зливають воду. Потім додають молоко й доводять до кипіння. Далі додають промиті зерна пшона і варять до готовності.
Далі у сковороді розтоплюють масло, дрібно нарізають цибулю та додають до масла. Коли цибуля стає прозорою, до неї додають домашню сметану та помішуючи тушкують протягом 5 хвилин. Потім це додають до капусти та вимішують. Якщо капуста надто густа, можна долити ще трохи молока.
Деякі господині, після зняття страви з вогню, кладуть зверху гілочки вишні або смородини і залишають на деякий час, щоб страва просочилася ароматом. Окремо готують шкварки, грибну підливку і з ними подають засипану капусту.
Найсмачніша, найзапашніша «засипана капуста» та, яка готується у домашній печі, чи брайтурі.
Секрети смачної засипаної капусти – це якісні продукти та правильна варка, а також варто дати страві настоятися після приготування, щоб смаки краще поєдналися.
Культура споживання засипаної капусти це не тільки спосіб харчування, це спосіб життя. Страву готували і на весілля, і на похорон, і в будні, і на свята.
За переказами «Засипана капуста» була улюбленою стравою Івана Франка, а також її любили гетьман Іван Виговський, митрополит Андрей Шептицький, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський, Ольга Бачинська.
Більше десяти років триває проект Міжнародний рушник єднання «Цвіт вишиванки». Започаткували його у 2013 році під час однойменного фестивалю, який раніше проводили у Тернополі.
З того часу рушник побував у 13 областях України, у Києві, Криму та у 9 країнах світу, де є найбільші діаспори українців. А нещодавно він прибув до Закарпаття.
– Підхід до цього проекту дуже глибинний, тому що будь-який узор не може лягти на це полотно, – розповіла під час прес-конференції в Закарпатській обласній військовій адміністрації Світлана Байталюк, директорка департаменту культури та туризму Тернопільської ОВА. – Науковці, люди, які безпосередньо займаються народними художніми промислами, глибинно вивчають сакральність вишивки того чи того регіону і визначають, який саме узор має бути виконаний.
Щодо діаспор, то там орнаменти обирають з особистих колекцій відомих історичних постатей, які тривалий час перебували або народилися в тій країні. Зокрема, Німеччина повторила узор з вишиванки Ярослава Стецька, Італія – Йосипа Сліпого, Австрія відобразила один з орнаментів з великої колекції вишиванок нащадка династії Габсбургів, послідовника січових стрільців Василя Вишиваного.
Рушник єднання, як розповів під час прес-конференції директор Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини, голова благодійного фонду «Цвіт вишиванки» Євген Філь, вишивають на полотні довжиною 12,5 метрів, його висота – 65 сантиметрів. Біля кожного орнаменту зазначають назву області чи країни. Окремо організатори записують символіку орнаменту та інформацію про майстринь. Ця інформація згодом має увійти до українсько-англійського журналу про історію рушника єднання, узори та людей, які долучилися до його створення. Також планують випустити фільм про мандрівку рушника Україною і за кордоном.
Перед Закарпаттям рушник вишивали на Буковині. Директор Буковинського центру культури і мистецтва, голова Чернівецького обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений діяч мистецтв України, Почесний громадянин міста Чернівці Микола Шкрібляк розповів, що в орнаменті їхнього регіону намагалися відобразити всю колористику й багатокультурні глибокозмістовні елементи, які б його відображали. Таке ж завдання, як зазначили у Закарпатській обласній військовій адміністрації, зараз стоїть і перед мультинаціональним Закарпаттям.
Геній сучасності, Іван Марчук з Тернопілля, опублікував допис у соцмережі, в якому розповів, чому відчуває себе в боргу перед прихильниками своєї творчості.
«Я заборгував перед тими з вас, хто замовляв зображення моїх творів на полотні, а всіх задовольнити не вдалося. Зараз на моє прохання виготовлена ще одна партія з найбільш популярними картинами. Оскільки я перебуваю за межами України, власноручний автограф на них я поставити не можу», – йдеться у його дописі.
Позаяк, Марчук додає, що передав до Києва листівки з автографом, кожна з яких підписана ним особисто і буде додана до принта.
«Хто зацікавлений придбати, повідомляйте у приватному повідомленні координати нової пошти, принт буде надіслано. Хоча,.. кількість обмежена і дуже швидко їх розбирають…», – додає митець.
Також Іван Марчук каже, що не втрачає надії, що здоров’я дозволить рано чи пізно повернутися в Україну, яку він продовжує малювати на своїх полотнах.
Україна займається розробкою систем штучного інтелекту, які допоможуть керувати величезним флотом безпілотників.
Таким чином бойові дії будуть перенесені на територію ворога. Зокрема вздовж лінії фронту буде подолано зростаюче глушіння сигналу з боку росіян, а також безпілотні літальні апарати зможуть працювати працювати більшими групами, пише Reuters.
Програмне забезпечення об’єднує безпілотники в мережу. Рішення щодо дій можуть миттєво виконуватися всією групою, а людина втручається лише для того, щоб дати “зелене світло” автоматизованим ударам. В той час як пілоти-люди намагаються керувати операціями з більш ніж п’ятьма безпілотниками, штучний інтелект зможе обробляти сотні, каже один з розробників.
Розробка безпілотників зі штучним інтелектом поділяється на:
візуальні системи, що допомагають ідентифікувати цілі та спрямовувати на них безпілотники;
картографування місцевості для навігації;
більш складні програми, що дозволяють БПЛА працювати у взаємопов’язаних “роях”.
Ще одна система дозволить керувати мережею розвідувальних і ударних дронів. Кожен дрон зможе планувати свої власні дії і прогнозувати поведінку інших у рої.
Така автоматиція дозволить не лише розширити масштаби операцій, але й допоможе захистити пілотів безпілотників, які діють поблизу лінії фронту і є пріоритетною мішенню для ворожого вогню.
ШІ вже використовується в деяких ударах українських безпілотників на великі відстані, які націлені на військові об’єкти і нафтопереробні заводи за сотні кілометрів на території Росії.
В атаках іноді бере участь рій з близько 20 дронів.
Основні безпілотники летять до цілі, а завдання інших – вивести з ладу або відволікти засоби протиповітряної оборони на цьому шляху. Для цього вони використовують різновид штучного інтелекту під наглядом людини, яка допомагає виявляти цілі або загрози і планувати можливі маршрути.
Безпілотники з ШІ можуть краще працювати в умовах використання систем радіоелектронної боротьби, які порушують зв’язок між пілотами і безпілотниками.
Керовані ШІ FPV-дрони можуть досягати показника влучання близько 80%. Якщо контакт пілота з безпілотником переривається, він більше не може ним керувати, і апарат або падає на землю, або продовжує політ далі.
Автоматизація фінальної частини польоту безпілотника до цілі означає, що пілот йому більше не потрібен – таким чином, ефект глушіння РЕБ зводиться нанівець. Безпілотники зі штучним інтелектом розробляються вже багато років, але до цього часу вважалися дорогими і експериментальними, зазначається в статті.
Навіть людина, яка не страждає на арахнофобію, емоційно відреагує на появу павука в кімнаті і потягнеться за тапком. Проте, на думку ентомологів, найкраще рішення – не заважати членистоногому займатися своїми справами, повідомляють “НОВИНИ Ю”.
Вбити павука в будинку – не лише погана прикмета, а й збитки домашній екосистемі. Навіть у найчистіших будинках мешкають павуки. У журналі The Conversation ентомолог Метт Бертоне та його колеги з Університету штату Північна Кароліна в США опублікували дослідження 50 будинків Північної Кароліни та виявили павуків у кожному з них. За словами Бертоне, павуки – важливі учасники внутрішніх екосистем житла людини. Вони – універсальні хижаки, і харчуються практично всім, що трапляється: від мертвої мухи, що застрягла у вікні, до комара, який планував попити крові людини. Іноді павуки навіть їдять інших павуків.
Багато хто з їхніх жертв – потенційні переносники хвороб. Є навіть вид павуків-скакунів, який звик харчуватися комахами в африканських будинках.
Павуки, що мешкають у будинках, – це не отруйні монстри із заголовків австралійських газет. Під час дослідження Бертоне найчастіше знаходив звичайних домашніх павуків, таких як павуки-сінокосці та найшкідливіших членистоногих із сімейства павуків-тенетників. Так, більшість павуків отруйні, але їхня отрута недостатньо сильна, щоб завдати хоч якоїсь шкоди людині. «Ікла» павуків також часто занадто слабкі, щоб прокусити шкіру.
Попри міфи, павуки майже ніколи не повзають по сплячих людях. Хропіння, сопіння і навіть простого дихання достатньо, щоб відлякати домашніх членистоногих.
Якщо ви страждаєте на арахнофобію або просто не хочете, щоб павук повзав по квартирі або будинку, то вчені радять не вбивати членистоногої, а зловити і випустити на вулицю. Павук знайде, куди піти, і ніхто не постраждає.
За даними Сил оборони, росіяни проводили навчання із захисту акваторії озера в Криму. Але дрони Служби безпеки та Військово-Морських Сил ЗСУ зробили ці навчання провалом для росіян.
Під час комбінованої атаки морських та повітряних дронів по базі берегової охорони рф були уражені та виведені з ладу:
У четвертий день Одеського міжнародного кінофестивалю відбулись прем’єри кінострічок “Сопілка Перуна” Євгена Мазуренка та “Діло Безп’ятого” Валерія Шалиги, повідомляє Тернопіль сьогодні.
прем’єра фільму “Сопілка Перуна”
Режисер документальної стрічки Євген Мазуренко провів кілька днів безпосередньо на бойовій позиції під час виконання бойового завдання. Головний герой фільму – це Гармата – один з головних атрибутів війни.
“У мене виникла думка про те, щоб зняти хлопців (військових) такими якими вони є. Тобто по максимуму, не втручаючись в сам процес, показати як вони живуть. Саме завдяки цьому, вийшло передати це відчуття, наче ви перебуваєте разом з ними. Відчуваєте як це бути артилеристом в посадці. По суті, прожити з ними разом ці декілька днів за одну годину” , – прокоментував Євген Мазуренко.
Образно гармата нагадує сопілку, і такий інструмент підійде древньому слав’ янському богу-громовержцю Перуну, покровителю війська. Поряд з нею живуть люди: солдати-артилеристи, які не завжди були артилеристами. У кожного з них було своє життя, хтось – мирний, а хтось давно обрав військовий шлях і раніше інших зустрів війну.
“Цей фільм дуже надихає, оскільки коли ти бачиш ці кадри, зникає будь-який страх. Натомість приходить віра в абсолютну перемогу. Військові надають нам впевненість у нашому майбутньому та сьогоденні”, – додала продюсерка фільму Ірина Сахалтуєва.
Літо перевалило за середину, але все ще тішить (або лякає) високими температурами повітря, а на курортах і поготів. Дуже важливо не отримати сонячного удару! До речі, це не просто «перегрілася на сонці», як багато хто думає. Що варто про нього знати розповідає Elegantwoman.
Медичне визначення сонячного удару (його називають тепловим) — це підвищення температури тіла вище 40 градусів Цельсія. Реакція йде на тепло, а не на сонце. Зовні шкіра посилає сигнали про те, що стало занадто спекотно, але внутрішні органи можуть постраждати.
Симптоми
Сонячний удар – серйозна проблема, яка може призвести до:
зміни у поведінці,
конвульсіям,
втрати свідомості.
При цьому, незважаючи на сильне нагрівання, людина в цьому стані може навіть не спітніти!
Ось симптоми, які мають тебе насторожити:
сильний головний біль,
почервоніла шкіра,
нудота та блювання,
озноб,
слабкість у м’язах.
Причина, через яку сонячний удар вражає органи, полягає в тому, що клітини тіла мають дуже невеликий діапазон температур, усередині якого нормально працюють. Якщо організм охолоджується чи нагрівається, органи можуть постраждати. Особливо небезпечним є сонячний удар для тих, хто має хронічні проблеми зі здоров’ям.
Що робити, якщо у тебе сонячний удар?
Ця ситуація потребує медичного контролю. В очікуванні лікарів потрібно переміститися у прохолодне місце та зняти зайві предмети одягу. Можна користуватись вентилятором та обтиратися мокрими серветками.
Коли в Україні стане прохолодніше?
Який прогноз погоди на найближчих кілька тижнів, читайте на сторінках Like позитивні новини.
Греція збирається вивести з експлуатації 32 старі винищувачі F-16 Block-30, аби передати їх Україні, повідомляє Укрінформ.
Греція також планує модернізувати 82 винищувачі F-16 до Block-70 і придбати у Франції 24 винищувачі четвертого покоління Rafale.
За словами джерел, Греція вважає за краще передати ці літаки назад США, які б модернізували їх і передали Києву.
Проте джерело у ВПС Греції зазначило, що “продаж 32 винищувачів F-16 … відкриє велику діру у військово-повітряних силах. … Повинен бути кворум з близько 200 літаків, чого не може бути з більш сучасними і дорогими винищувачами”.
Загалом офіційно Греція поставила Україні додаткові 20 000 155-мм артилерійських снарядів, ракети Stinger і 40 бронетранспортерів БМП-1 радянських часів, зазначає видання. Наразі готується відправка чотирьох масивних трансформаторів, які перетворюють високовольтний постійний струм, що виробляється електростанціями, на нижчу змінну напругу.
Північний порт Александруполіс має пряме залізничне сполучення з Одесою через Румунію або через Львів. Військова техніка може дістатися України протягом 24 годин після розвантаження в Александруполісі.
