Зустрічайтедесять найкращих світлин культурної спадщини України за результатами української частини міжнародного конкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2024 року. З понад 30 тисяч зображень пам’яток культури України журі обрало 10 переможців та додатково п’ять робіт отримали спеціальну відзнаку.
Найбільший у світі фотоконкурс пам’яток культурної спадщини для ілюстрування Вікіпедії — «Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — зародився у Нідерландах в 2010 році, а в Україні цей конкурс проводиться щорічно починаючи з 2012 року. Світлина з видом на Київський національний університет імені Тараса Шевченка посіла друге місце на міжнародному етапі 2024 року. Автор — Олександр Рижков. Робота із зображенням статуї Христос-Спаситель (Ріо-де-Жанейро, Бразилія) стала міжнародним переможцем.
«2024 року Україна посіла друге місце у світі за кількістю завантажених робіт — у національній частині конкурсу учасниці та учасники завантажили понад 30 тисяч файлів. Більше того, за кількістю балів міжнародного журі, світлина знакової української пам’ятки архітектури та історії — Червоний корпус Київського університету — отримала почесне друге місце з майже 240 тисяч фото усіх країн-учасниць.
Ми вдячні усім, хто завантажував фото та відеоматеріали на конкурс. Документувати наші памʼятки, зберігати їхні зображення, привертати увагу світової спільноти до культурної спадщини України — украй важливо, адже зараз вона перебуває під постійною небезпекою та зазнає руйнувань від російських ракетних та дронових атак» — прокоментувала Ольга Мілянович, членкиня організаційного комітету конкурсу, прессекретарка ГО «Вікімедіа Україна».
За оцінками журі переможцями національного етапу стали: перше місце — Олександр Рижков, фото червоний корпус КНУ ім. Тараса Шевченка; друге місце — Артур Лагода, світлина із видом на Преображенську церкву у Львові; третє місце — Олександр Воропаєв, фотографія Спасо-Преображенського кафедрального собору в Одесі після влучання російської ракети 23 липня 2023 року; четверте місце — Роман Бречко, робота із зображенням Василіянського монастиря у Бучачі Тернопільської області; п’яте місце — Андрій Ковальський, знімок будинку Гілярія Трибеля у Житомирі; шосте місце — Дмитро Євдокимов, фото із видом на археологічний комплекс «Острів Байда», Запоріжжя; сьоме місце — Артур Лагода, знімок оперного театру у Львові; восьме та дев’яте місця — Роман Бречко із фото замку князів Острозьких-Любомирських у Дубно Ріненської області та Beyé Shevkiyeva із зображенням археологічного комплексу на плато Ак-Кая, Біла Скеля, АР Крим; десяте місце — Андрій Казун, фото П’ятницької церкви у Чернігові.
Окремо журі відзначили ще п’ять світлин: «За творчий підхід» — Павло Й. Шубарт, фото наріжного еркера палацу Абази в Одесі, та Дмитро Євдокимов, знімок II міст Преображенського у Запоріжжі; «За серію аерофото замків і фортець» — Роман Бречко, світлина із фортом-заставою у селі Тараканів, Рівненська область; «За незвичний ракурс» — Максим Попельнюх, знімок Північного моста (Київ); «За незвичний ракурс і символізм» — також Максим Попельнюх, фото Києво-Печерської лаври.
Так, тієї самої The New York Times, що читають мільйони у всьому світі.
Але не за гучний скандал. Віталій Дрібниця — 59-річний вчитель-пенсіонер історії з Білої Церкви, методист, співавтор підручників, автор YouTube-каналу Vox Veritatis (що перекладається як «Голос істини»), який вже три роки веде інформаційну боротьбу з російською пропагандою онлайн.
Про це йдеться у статті на сайті NYT.
Майже щодня Віталій Дрібниця по кілька годин розмовляє з росіянами на платформі Chatroulette. Використовує факти, гострі запитання, щоб розвінчати поширені міфи російської пропаганди: що Україна як нація була створена Радянським Союзом, що її лідери є неонацистами або що її мова є лише діалектом російської мови.
Віталій розповідає, що часто зустрічає агресивних і «зомбованих» співрозмовників у чат-рулетці, але не опускається до їхньої манери спілкування. Він дістає історичний факт, спокійно пояснює, наводить джерело, цитує документ, карту, хронологію.
І, як це не дивно, часто у відповідь отримує мовчанку, розгубленість, а іноді і “я цього не знав”.
Відеозаписи цих розмов Дрібниця викладає на своєму YouTube-каналі, який налічує майже півмільйона підписників. Українці дивляться їх, щоб краще розуміти свою історію й аргументовано захищати суверенітет країни, йдеться в матеріалі.
У Віталія — 470 тис. підписників, понад 200 млн переглядів. А тепер — ще й ціла сторінка в американському виданні, яке формує світову думку.
У 2024 році журнал “Фокус” включив його до топ-50 блогерів України.
Цей чоловік доводить: навіть один голос — має значення,
навіть вчитель може стати фронтом, бо камера, факти та історія — це теж збr0я.
Психологиня Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» Юлія Савченко стала переможницею національного конкурсу краси та успіху для жінок «Mrs. Ukraine World 2025», що проходив у Києві під егідою міжнародного проєкту «Mrs. World».
Юлія активно працює в соціальній сфері, зокрема з темами гендерно зумовленого насильства, і бере участь у волонтерських ініціативах на підтримку військовослужбовців. У межах благодійної діяльності вона вже організувала три танцювальні заходи, кошти з яких були спрямовані на потреби ЗСУ.
Юлія Савченко здобула перемогу серед 12 панянок з різних міст України та отримала не лише титул «Mrs. Ukraine Ambassador 2025», а й стала переможницею Всеукраїнського національного конкурсу, здобувши титул «Mrs. Ukraine World 2025 Grand Prix». Наступним етапом стане її участь у світовому фіналі конкурсу «Mrs. World 2026», що відбудеться у США.
Подія, свідком якої стала Alina Khanina, видалась жінці не зовсім буденною.
— Дивний заплив, — йдеться у дописі під публікацією.
Справді, таку картину не щодня побачиш. Приємно спостерігати, як посеред міського пейзажу, зранку, коли місто лише прокидається, спокійно пливе оленятко. Тварина впевнено перетинала водойму, не звертаючи уваги на перехожих.
Військовий Михайло Діанов близько семи років служив у війську. У травні 2022 року разом з іншими захисниками «Азовсталі» він опинився в російському полоні. Після звільнення Діанов не зміг повернутися до служби за станом здоров’я. Військовий розповів, чим тепер займається.
Захисник “Азовсталі”, морпіх Михайло Діанов, який раніше показував свою наречену, розкрив, чим займається після звільнення з російського полону та ким тепер працює.
Військовий був рішуче налаштований повернутися на фронт. Утім, стан здоров’я не дозволяв йому це зробити. У Михайла Діанова була серйозно травмована рука. Нині ж вона коротша за іншу, а пальці не функціонують. В інтерв’ю “Громадському” захисник каже, що йому запропонували службу в поліції, на що він погодився.
“Якщо я зрозумію, що не справляюся, то просто піду. Це не контракт із ЗСУ, який ти маєш відбути до кінця терміну. Але я от спілкуюся з людьми в управлінні поліції, там багато просунутої молоді, сподіваюся, що в мене з ними робота піде. Так, я натхненний, бо не зациклююся на минулому, думаю про сьогодні і про завтра. Можливо, мій теперішній вибір виявиться помилкою. Але не пробувати нічого нового — це теж помилка”, — ділиться військовий.
Свою посаду Михайло Діанов розкривати не став. Захисник лише говорить, що допомагає ветеранам війни адаптуватися до нової роботи та мирного життя. Військовий каже, що розуміє, чому саме йому запропонували цю посаду. За його словами, він добре на цьому знається.
“Не буду вам казати, як називається моя посада. Якщо обтічно — я допомагатиму ветеранам війни, які працюватимуть у підрозділах МВС, адаптуватися до нової роботи й до мирного життя. Я розумію, що цю посаду запропонували саме мені, бо я людина з доброю репутацією і працюватиму на імідж поліції”, — поділився захисник.
В ці дні на переважній більшості річок та їх кореневих водах (за винятком водойм басейну Чорного і Азовського морів) закінчилася весняно-літня нерестова заборона на вилов риби.
Відтепер рибалки, які полюбляють посидіти з вудкою біля річок, мають можливість насолодитися своїм улюбленим хобі.
“Утім, щоб отримати задоволення від перебування на риболовлі на таких ділянках і мимоволі не стати браконьєром, важливо пам’ятати про дотримання правил любительського рибальства: спосіб лову: дозволено ловити вудками та спінінгами з використанням штучної або природної принади, але не більше 7 гачків на особу, вимірювальні інструменти: рибалки повинні мати при собі засоби для вимірювання довжини та маси виловленої риби для самоконтролю, добова норма вилову: 3 кг риби + 1 особина, розмір якої перевищує мінімально дозволений для вилову, зокрема для внутрішніх водойм – сом – 80 см, щука – 50 см, судак – 42 см, білизна – 30 см, головень, чехоня – 24 см, синець – 22 см, лин, рибець – 20 см тощо”, – йдеться у дописі державного агенства з питань меліорації та рибальства.
Водночас вилов деяких видів водних біоресурсів, а саме атерини, верховодки, карликового американського сома, ротаня-головешки, сонячного окуня, тюльки та чебачка амурського не обмежується.
Разом із тим, заборонено виловлювати ті види риб, які занесені до Червоної книги України (харіус європейський, дунайський та чорноморський лососі, вирезуб причорноморський, марена дніпровська, в’язь, підуст, карась золотий, стерлядь, білуга, осетер, севрюга та інші).
Варто пам’ятати і про триваючу нерестову заборону на вилов водних біоресурсів в інших рибогосподарських водних об’єктах України (водосховищах, зокрема каскаду Дніпра, ставках, лиманах тощо).
Риболовля у цих водоймах дозволяється лише з берега, за межами нерестовищ, гачковими знаряддями лову з кількістю гачків не більше двох на рибалку або спінінгом з однією штучною приманкою.
Перелік нерестовищ (заборонених для вилову зон) наведений у наказах відповідних територіальних управлінь Держрибагентства за посиланням – https://t.me/dargme/4381.
Цікава зустріч з червонокнижною совою відбулася у Природному заповіднику “Медобори”.
Сова довгохвоста (Strix uralensis)- представник родини Совові, птах великих розмірів, світло-сірого забарвлення з довгим клиноподібним смугастим хвостом і широкими крилами без темних плям на згинах. Коли він сидить, хвіст виступає далеко за кінці складених крил. Має великі чорні очі, жовтий дзьоб.
Вдень птахи нерухомо сидять на гілках біля стовбура, і досить близько підпускають до себе людину.
Причинами зміни чисельності є: незаконне знищення у сезон полювання, вирубування старих лісових масивів, а також залежить від інтенсивності розмноження мишоподібних гризунів.
“Для збереження виду необхідні: сувора охорона старих лісів, збереження дуплистих дерев, попередження браконьєрського відстрілу мисливцями, обмеження фактору неспокою з боку людини в гніздовий період. Сова довгохвоста охороняється Червоною книгою України, Бернською конвенцією та конвенцією CITIES”, – інформує Природний заповідник “Медобори”
У вівторок, 13 травня, у швейцарському Базелі відбувся перший півфінал Євробачення-2025. З 15 країн-учасників до фіналу пройшло десять виконавців — серед них і представники України гурт Ziferblat з піснею «Bird of Pray», які виступили під номером 5.
З першого півфіналу у фінал пройшли 10 учасників:
Норвегія
Албанія
Швеція
Ісландія
Нідерланди
Польща
Сан-Марино
Естонія
Португалія
Україна
Українські представники вийшли на сцену арени St. Jakobshalle під номером 5 та подарували усім змістовну постановку від режисерки Марії Коростельової. У номері соліст гурту Даниїл Лещинський постає в образі мандрівника, який шукає те саме світло, стійкість і віру. Його образ є уособленням багатьох українців, які, попри щоденні події, починають кожен ранок з вірою у краще. І знайти своє внутрішнє світло йому допомагає голос пташки — прообраз солов’я, який щодня своїм співом пробуджує новий день та запалює сонце. В кінці номера він розуміє, що це світло завжди було у ньому. І саме воно дарує йому ті бажані крила. Кольори сцени поєднані із загальною концепцією костюмів, які створив всесвітньо відомий дизайнер Іван Фролов.
Наприкінці виступу ZIferblat подякували всім за підтримку України.
Зйомки візитки, яка передувала виступу українських представників, проходили у Базелі, де місцевий представник вчив музикантів готувати фондю.
Крім 15 учасників, які змагалися за право потрапити у фінал Пісенного конкурсу, в першому півфіналі були повністю представлені виступи трьох країн, які автоматично потрапляють до фіналу — Іспанії та Італії, а також країни-організаторки цьогорічного конкурсу — Швейцарії.
Зіркові виступи у першому півфіналі Євробачення-2025
За словами організаторів, тогорічний конкурс подарував справжніх ікон Євробачення, які з’являться тепер на сцені арени St. Jakobshalle: це Jerry Heil (Україна), Marina Satti (Греція), iolanda (Португалія) та Silvester Belt (Литва). Вони відзначать річницю своїх дебютів на Євробаченні. Вони заспівали трек Céline Dion — Ne Partez Pas Sans Moi, з яким співачка принесла другу перемогу Швейцарії у 1988 році.
Jerry Heil (Україна), Marina Satti (Греція), iolanda (Португалія) та Silvester Belt (Литва)
Світова виконавиця не змогла бути присутньою на Євробаченні-2025, проте зазначила, що конкурс займає особисте місце в її серці, адже з нього почалася її кар’єра.
Завершилося шоу святкуванням ювілею: Йорґен Олсен з The Olsen Brothers повернулися на сцену Євробачення через 25 років після того, як дует здобув перемогу для Данії у Стокгольмі 2000 року.
Всеукраїнська учнівська олімпіада з географії–2025 відбулася у Чернівцях. За перемогу в її фінальному етапі змагалися найкращі школярі 8–11 класів зі всієї країни.
Чудові результати на олімпіаді показала учениця Тернопільського класичного ліцею Дарина Рибчинська.
Дівчина посіла ІІІ місце серед представників 11-х класів. Крім диплом Дарина отримала сертифікат на отримання академічного гранту, що дає їй право безкоштовно навчатися в Київській школі економіки (KSE) Вітаємо Дарину та її вчительку Ольгу Романишин із високим досягненням і бажаємо нових здобутків!
Легендарна біатлоністка з Тернополя Олена Підгрушна, яка цього року відсвяткувала 38-річчя, втретє вийшла заміж.
Про це стало відомо “Чемпіону” з власних джерел, близьких до спортсменки.
Чоловіком Підгрушної став військовослужбовець на ім’я Ростислав. Весілля відбулося 3 травня у селищі Ворохта Івано-Франківської області.
Фото з урочистості поділилися друзі родини в соціальній мережі Instagram.
Олена Підгрушна є олімпійською чемпіонкою Сочі-2014 в естафеті, а також чемпіонкою світу 2013 року у спринті та багаторазовою призеркою світових першостей.
Першим чоловіком Підгрушної був колишній народний депутат України від ВО “Свобода” Олексій Кайда. Вони розлучилися у 2016 році.
Вдруге Олена була заміжня за колишнім спортсменом і сервісменом збірної України Іваном Білосюком. Після одруження олімпійська чемпіонка у 2021-2024 роках носила прізвище чоловіка.
Зазначимо, що востаннє Підгрушна виступала на міжнародних змаганнях у березні 2023 року. Про завершення кар’єри вона не оголошувала.
