Наступного року частиною національного проєкту “Велике будівництво” стане відновлення 100 культурних об’єктів
Про це повідомив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко повідомив у Facebook.
«Вперше за 30 років незалежності ми реально зможемо відновити історико-культурну спадщину, яка, подекуди, в критичному стані — занедбана й напівзруйнована. Та ці об’єкти є кодом нашої нації. Збереження їхньої автентичності і духу — наша відповідальність, наповнення новим змістом — наш обов’язок перед наступними поколіннями», — наголосив урядовець.
За словами Ткаченка, не тільки це є позитивним сигналом. Відновлення пам’яток також забезпечить сталий розвиток територій громад, прокладе нові туристичні маршрути. Пам’ятки стануть місцевими атракціями, наповняться новими сенсами.
Проєкт готовий для розгляду міністерствами та буде презентований найближчим часом. До переліку увійдуть об’єкти, які об’єднають всю країну, запевнив міністр.
Ткаченко також проілюстрував допис фотографіями деяких пам’яток, які є частиною проєкту «Велике будівництво». Серед них Острозький замок, Рівненська область; Національний художній музей України, м. Київ; Національний історико-культурний заповідник «Качанівка», Чернігівська область; Бережанський замок, Тернопільська область; Оборонні мури м. Жовква, 16−17 ст.ст., Львівська область; Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. В. Лисенка, м. Харків; Палац Потоцьких, м. Одеса; Палац Підгорецького замку, 1635 — 1640, 1779 рр., Львівська область; Національний заповідник «Хортиця», Музей історії запорозького козацтва, Запорізька область; Миколаївська астрономічна обсерваторія, одна з найстаріших обсерваторій Східної Європи, заснована 1821 р., Миколаївська область.
Волосся, особливо довге і розкішне – краса кожної жінки, зброя для чоловічих сердець. Тож багато жінок – володарок довгого волосся протягом років, іноді замислюються: а чи не змінити зачіску? Адже за ним потрібний особливий догляд, приділяти більше часу, як короткому. Проте Анжеліка Сукеник так не думає. Їй волосся не завдає жодних незручностей.
Як інформує “Шумськ-інфо“, дівчина родом з Великих Дедеркал, проте зараз мешкає у Шумську, куди вийшла заміж. При зрості 1 метр 68 сантиметрів її волосся має довжину 1 метр 20 сантиметрів, і в розплетеному стані нагадує більше фату.
“Моє волосся має таку довжину, хоча я не рахую самих кінчиків, яких теж декілька сантиметрів”, – каже жінка.
Як зізнається, за свої роки була і з коротким волоссям, навіть неодноразово. Щороку жінка підрізає кінчики, хоча останній рік цього не робила. А зростила таке пишне волосся, починаючи з 18 років. 8 років вона не відрізала.
Каже, що особливого догляду за ним не потрібно – миє волосся будь-яким шампунем.
“Який купила у магазині, таким і користуюся”, – каже. – “Проте завжди роблю маску, теж, яку купила, таку використовую. А наношу її після кожного миття волосся”.
Миє Анжеліка волосся два-три рази на тиждень. Намилює тільки саму голову, біля коренів, а коли змиває, то шампунь розходиться по всій довжині волосся.
“Раніше я читала в соцмережах, що намилювати повністю волосся не потрібно, тільки мити корінці при голові”, – каже Анжеліка. – “Як маю можливість, висушую волосся феном, як ні – то висихає саме”.
Майже завжди Анжеліка Сукеник ходить з заплетеним волоссям, іноді – розпускає.
Як відомо, в людини на голові росте від 100 000 до 150 000 пасмів волосся, одна волосина може витримати 100 грамів ваги, також волосся здатне розтягуватися до 30% без будь-яких пошкоджень, жінки витрачають близько 2 годин щотижня на укладку волосся.
Найпоширеніший колір волосся у світі – чорний, а найрідкісніший – рудий, кожна людина втрачає від 50 до 100 волосин щодня, волосся росте зі швидкістю 1 см на місяць, одна волосина має тривалість життя близько 5 років.
З 1 по 31 липня пройде українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить Землю», присвяченого пам’яткам природи України. Переможці та найактивніші учасники отримають цінні призи, а найкращі конкурсні фото природи України будуть змагатися на міжнародному рівні.
Конкурс «Вікі любить Землю» (Wiki Loves Earth) має на меті створення бази фото об’єктів природно-заповідного фонду на території України під вільною ліцензією для ілюстрування Вікіпедії та інших проектів, а також привернення уваги до стану навколишнього середовища.
Цього року конкурс проходить у 32 країнах світу. В Україні фотозмагання відбудеться вже восьмий рік поспіль. За попередні роки учасники подали на конкурс світлини понад 4 тисяч об’єктів природно-заповідного фонду України. Конкурсанти завантажили понад 80 тисяч вільних зображень, зроблених у національних природних парках, заповідних урочищах, заказниках, біосферних, природних заповідниках, на території пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків. Це великий внесок у розвиток вільних знань, однак понад 50% пам’яток, що занесені до державного реєстру досі не мають своїх фото у Вікіпедії.
Участь у конкурсі можуть брати як професійні фотографи, так і любителі. Протягом липня всі охочі можуть подати світлини природних територій власного авторства, зроблені у будь-який період часу.
Переможцями конкурсу стануть 10 учасників, які наберуть найбільше балів за фотографування пам`яток, що зазначені у конкурсних списках. Також будуть відзначені конкурсанти, що сфотографують найбільше пам’яток у кожному з 27 регіонів України; при визначенні переможців у цих номінаціях перевага надаватиметься фотографіям об’єктів, що ще не були сфотографовані в межах конкурсу.
Журі також обере найкращі світлини кожного з 27 регіонів України та десять найкращих фотографій конкурсу. Переможці за кількісним внеском та автори найкращих світлин будуть відзначені цінними призами. Десять найкращих фото представлять Україну на міжнародному етапі. Детальніше з усіма умовами та регламентом конкурсу можна ознайомитися за посиланням: http://wle.org.ua/rules/.
Найбільша греко-католицька святиня Тернопільщини – Марійський духовний центр у селі Зарваниця на Теребовлянщині. Тут є цілюще джерело, біля якого з’являлася Божа Матір, цілий комплекс церковних споруд, а також – «Український Єрусалим».
Серед старожилів побутує версія, що село заснували серби, які після битви у 1389-му р. на Косовому полі емігрували в Україну. Їх поселення спершу називалося Сербаниця, а згодом – Зарваниця. Легенда розповідає, що в 1240 – 1242-х рр. монахові з Києво-Печерського монастиря, який зупинився у цьому місці, в сні з’явилася Матір Божа. Вранці біля джерела він побачив Її… На честь цього дива монах у печері збудував келію, де помістив чудотворну ікону, а засновану оселю назвав Зарваницею (де його «зарвав» сон). Сюди, почувши про чудо, почали приходити і поселятися люди. З роками в затишному видолинку виросли церква Пресвятої Трійці та монастир й селянські господарства.
Населений пункт розвивався і з 1581-го р. отримав статус містечка. Для його захисту від турецьких нападників викопали рів із висипаним високим валом, що з’єднував береги Стрипи, й спорудили в’їзну браму. Збереглися письмові свідчення про наявність у середні віки мурованого замку. Його руїни можна побачити ще досі.
Упродовж 1662 – 1688-х рр. Зарваницю кілька разів спустошували турки й татари. Вони спалили селянські оселі, церкву та монастир. Багатьох людей вбили, захопили в полон. Однак ікону Божої Матері вдалося врятувати. Її перенесли до нової дерев’яної церкви, побудованій у центрі Зарваниці. Під час великої пожежі церквиця згоріла, а святий образ Богородиці залишився неушкодженим. В храмі зберігали також чудотворний образ Розп’ятого Спасителя, який коронував львівський митрополит А. Шептицький.
В 1867-му р. заходами пароха о. Профирія Мандичевського урочисто короновано ікону Зарваницької Матері Божої, а старанням кардинала Івана Сімеоді папа Пій IX надав Зарваниці відпустового значення. З того часу тисячі прочан відвідують це святе місце.
Сьогодні Зарваниця у числі Богородичних центрів, визнаних в усьому християнському світі. Сюди паломники приходять протягом року, як до португальської Фатіми, а у період проведення Всеукраїнських прощ до Зарваниці масово вервечками тягнуться прочани з різних куточків України та із-за кордону. В ХХ ст. тут спорудили монастирський будинок і церкву святого Івана Хрестителя.
В 1960-му році за вказівкою радянської влади капличку підірвали, джерело обгородили колючим дротом та частково замурували, але джерелиця знаходила собі дорогу із тверді земної і пробивалась назовні, до людей, які могли зачерпнути святої водиці. У 70-х роках влада на місці цілющого джерела встановила водогін. В 1988-му, вперше за 50 років, у Зарваниці відслужили службу Божу, присвячену 100-річчю Хрещення Руси-України.
Парафіяни відремонтували церкву Святої Трійці, оновили іконостас, який став чотириярусним, художники розписали стіни, звели і восьмигранну каплицю на місці сплюндрованого колись джерела, встановили браму, проклали Хресну Дорогу.
Під час прощі, присвяченої 2000-річчю народження Ісуса Христа, владика Блаженніший Любомир Гузар освятив головний собор Зарваницької Матері Божої.
Нещодавно в Зарваниці облаштували «Український Єрусалим», на території якого є частинка Гробу Господнього зі Святої Землі.
Храмовий комплекс містить досконало відтворені копії будівель християнських пам’яток Єрусалиму. Центральна споруда – Гріб Господній, – головна святиня християнського світу, де, відповідно до Євангелія, був похований Ісус Христос після розп’яття й Воскрес на третій день.
«Український Єрусалим» оточений високими й товстими мурами, що уособлюють древні оборонні мури Святої Землі.
Споруди у Зарваниці:
Кам’яний храм Пресвятої Трійці (1747 – 1753-х рр., відбудований у 1991-му р.; в храмі – ікона Зарваницької Матері Божої, копія чудотворної ікони Розп’яття і мощі святих мучеників)
Велика каплиця, 1995-го р.
Монастир святого Івана Хрестителя Згромадження Студійського Уставу (діє від 1994-го р.; приміщення збудоване у 1999-му р.)
Монастирська дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, 2002-го р.
Хресна дорога, 2002-го р.
Комплекс Зарваницької Матері Божої, 2000-го р. (архітектори Анатолій Водоп’ян, Ігор Гебура, Михайло Нетриб’як)
Надбрамна церква Благовіщення
Мурований собор Зарваницької Матері Божої
Архітектурно-скульптурна композиція Іконі Матері Божої Зарваницької, 2002-го р. (скульптори О. Маляр, Д. Пилипяк; архітектор Д. Чепіль)
Дзвіниця чотириярусна з п’ятьма дзвонами, 2004-го р.
На Чорногірському та Мармароському хребтах Карпатських гір масово розквітли карпатські рододендрони, які в народі називають червоною рутою. Пік цвітіння рододендрона в Карпатах настане за тиждень, а триватиме воно ще понад 14 днів, пише seeds
“Пік цвітіння рододендрона в Карпатах цьогоріч через аномально холодні весну та початок літа запізнився на три тижні — якщо раніше 20 червня червона рута на Чорногорі вже масово квітла, то цьогоріч тільки почала цвітіння. Пік цвітіння настане за тиждень, а триватиме воно ще понад 14 днів”, – розповів екскурсовод Сергій Прокоп.
Відтак, туристам, які мають можливість в карантин здійснити самостійні подорожі або ж невеликими групами, варто планувати поїздку найближчим часом, кажуть місцеві гіди.
За їх порадами, зараз ідеальний час для походів у Карпатах, можна планувати самостійні подорожі і тури для невеликих груп. Варто враховувати погоду, моніторити її на синоптичних сайтах, також розрахувати маршрут — після червневих злив в Карпатах розмило багато доріг на під’їздах до полонин.
“Якщо хочете побачити червону руту, варто поспішити — бо одна добра гроза з градом на Чорногорі може враз збити весь цвіт”, – каже Прокоп.
Рододендрон карпатський, він же східнокарпатський, який також має ще місцеві назви бердулян, бердуляк, збурник, кашкара, когітник, омеґа та чорногривник, — це вічнозелений чагарник родини вересових.
Це вид рододендрона поширений на Балканах та в Карпатах. В Україні зростає на межі свого поширення, росте на субальпійських та альпійських луках поміж заростями сосни та ялівцю на висотах 1600–2050 м. Характерний для Ґорґанів, Свидовця (у масиві Близниці), але найбільші зарослі карпатського рододендрона – саме на гірських масивах Чорногори та Мармароша.
Це лікарська рослина, в народних легендах — чаклунська, місцеві жителі переповідають: якщо дівчина подарує червону руту легіню, той закохається назавжди і не розлюбить ніколи. Втім, рослина занесена до Червоної книги України як рідкісна, зривати її не можна, за це передбачено штраф — 57 грн за одну квітку.
Стверджують, що саме про цю червону руту написав свою легендарну пісню композитор і основоположник української естрадної пісні Володимир Івасюк. Відтак, зараз на Чорногорі туристи з радістю її співають.
Також мандрівники, що йдуть полюбуватися червоною рутою на Чорногору, роблять багато світлин на фоні фіолетових кущів — такі фото збирають багато лайків в соцмережах.
У час цвітіння рододендрона у Карпатах традиційно організовують багато фототурів — знімати схили, вкриті цими квітами, неймовірне задоволення.
Сьогодні вночі на українців чекає вражаюче видовище: вони зможуть спостерігати за парадом планет.
Парад буде повний – тобто навіть не кілька, а всі планети вишикуються по одну сторону від Сонця, якщо дивитися з Землі. Спостерігати за цим можна буде навіть без телескопа. Однак не варто очікувати, що це буде ідеальна пряма лінія і всі планети будуть як на долоні.
Як розповідають фахівці планетарію в Дніпрі, “виходити” планети будуть по черзі. Сьогодні о 22:00 з’являться величезні Юпітер і Сатурн, о першій годині ночі – на сході здасться Марс, але буде подалі від інших. Ближче до третьої години ночі вийде Венера, а ось Юпітер і Сатурн вже буде на заході, Марс відійде в південну частину неба.
Астрономи припускають, що планети Уран і Нептун будуть від Землі занадто далеко, тому їх швидше за все без телескопа видно не буде. Як і Меркурій, який буде занадто близько до Сонця.
Відзначимо, що наступний повний парад планет очікується більше, ніж через 140 років, тому цей краще не пропускати. Тим більше, що чотири планети точно буде видно без телескопа.
Печені і смажені, з фаршем і сиром, хрусткі і мариновані – вибирайте, як здивувати домашніх звичайними кабачками.
Втомилися думати про те, що приготувати на обід або вечерю? Підписуйтесь на Telegram-канал «Час є». Кожен день ми відбираємо найкращі рецепти, щоб полегшити ваше життя.
Кабачки, тушковані з помідорами і перцем
Це самостійне блюдо і гарнір одночасно. При цьому тушковані кабачки однаково смачні, як в гарячому, так і холодному вигляді.
Інгредієнти
2 середніх кабачка;
1 морква;
2 помідори;
1 болгарський перець;
1 цибулина;
2 зубчики часнику;
2 столові ложки соняшникової олії;
2 столові ложки томатної пасти;
сіль і чорний мелений перець – за смаком;
1 пучок кропу і петрушки.
Приготування
Помийте всі овочі. Почистіть цибулю, часник і морква, при необхідності зніміть шкірку з кабачків. З перцю вийняти насіння.
Змастіть сковорідку соняшниковою олією. Коли вона розігріється, відправте смажитися подрібнену цибулю і пропущений через прес часник. Через пару хвилин додайте до них нарізані часточками помідори і томатну пасту. Ще через кілька хвилин – соломку з перцю і моркви, а потім – нарізані кубиками або соломкою кабачки.
Овочі потрібно постійно перемішувати. Якщо вони виділяють недостатньо рідини і починають пригорати, додайте трохи води. Після закладки кабачків посоліть, поперчіть і накрийте сковорідку кришкою.
Тушкуйте на повільному вогні 5-7 хвилин. За пару хвилин до готовності додайте подрібнену зелень.
Кабачки, фаршировані сиром
Смак пряний і одночасно ніжний, а за текстурою кабачки виходять дуже соковитими.
Інгредієнти
2 невеликих кабачка;
200 г сиру;
1 пучок кропу і петрушки;
2 зубчики часнику;
1 яйце;
сіль і чорний мелений перець – за смаком;
100 г твердого сиру.
Приготування
Кабачки очистіть від шкірки і розрізати вздовж. Ложкою або ножем витягніть м’якоть, щоб вийшли «човники».
В окремій мисці змішайте сир, рубану зелень, пропущений через прес часник, яйце, сіль і перець. Начините сумішшю кабачки.
Викладіть фаршировані кабачки на деко, застелене пергаментом. Кожен посипте тертим сиром.
Випікайте в розігрітій до 180 ° С духовці 40 хвилин.
Кабачкова піца
Блюдо, яким можна здивувати і досхочу нагодувати гостей. При цьому жодного клопоту з тістом.
Інгредієнти
2 середніх кабачка;
1 яйце;
1 пучок кропу;
1 пучок петрушки;
1 пучок зеленої цибулі;
5 столових ложок борошна;
½ чайної ложки солі;
чорний мелений перець – за смаком;
50 г вершкового масла;
2 столові ложки панірувальних сухарів;
1 куряча грудка;
1 помідор;
100 г твердого сиру.
Приготування
Помийте і натріть на крупній тертці кабачки. Відіжміть м’якоть, щоб позбутися від зайвої вологи. Змішайте з яйцем, дрібно рубаною зеленню і просіяного борошном. Посоліть і поперчіть.
Форму для запікання змастіть вершковим маслом і посипте сухарями. Викладіть в неї кабачкове тісто. Товщина повинна бути приблизно 1 см. Зверху викладіть порізане відварене куряче філе (можна замінити на ковбасу) і скибочки помідора. Посипте тертим сиром і відправте в розігріту до 180 ° С духовку на 25-30 хвилин.
Кабачки, смажені в соєвому соусі
Блюдо в азіатському стилі з пікантним, гострим смаком. Дуже добре поєднується з рисом.
Інградієнти
1 столова ложка крохмалю;
4 столові ложки соєвого соусу;
1 цибулина;
½ чайної ложки солі;
½ чайної ложки меленого імбиру;
2 середніх кабачка;
2 столові ложки соняшникової олії;
5 зубчиків часнику.
Приготування
У невеликій кількості води розведіть крохмаль, додайте в нього соєвий соус, дрібно нарізану цибулю, сіль і імбир.
Кабачки помийте, наріжте кубиками товщиною не більше 1 см. Обсмажте на добре розігрітій сковороді, змащеній олією. При бажанні можна додати моркву і болгарський перець.
В наполовину готові кабачки влийте соєву заливку. Томіть під кришкою 5-7 хвилин. Потім додайте подрібнений часник, перемішайте, зніміть з вогню і дайте трохи постояти.
Оладки з кабачків
Супербюджетно і досить ситно. Такі «котлети» можна їсти як гарячими, так і холодними і зручно брати з собою на роботу.
Інгредієнти
2 невеликих кабачка;
½ чайної ложки солі;
100 г твердого сиру;
2 зубчики часнику;
2 яйця;
3 столові ложки борошна;
соняшникова олія для смаження.
Приготування
Кабачки натріть на крупній тертці, посоліть і дайте постояти 10-15 хвилин.
В тим часом натріть на дрібній тертці сир і пропустіть через прес часник. Відіжміть кабачки і змішайте з сиром, часником, яйцями і борошном. З отриманого фаршу зробіть оладки і обсмажте їх з двох сторін на соняшниковій олії.
Якщо суміш вийшла занадто рідкою, додайте ще борошна. Якщо кабачок попався настільки водянистий, що «котлети» ніяк не схоплюються, викладайте фарш на сковороду ложкою.
Власне, це має бути навіть щось більше, ніж просто музей, і повна назва майбутнього закладу звучить так — Лановецька міська комунальна установа «Культурний центр народного художника України І. С. Марчука», пише Українамолода
Нагадаємо читачам, що Іван Марчук — всесвітньо відомий митець, який працює в унікальному стилі «пльонтанізму» (він сам придумав цей напівжартівливий термін, бо зображення на його картинах наче сплетені з тисяч ниток), і у 2007-му ввійшов до рейтингу «100 геніїв сучасності», за версією однієї з найавторитетніших британських газет The Daily Telegraph.
Автор понад чотирьох із половиною тисяч картин, якими захоплюються на всіх континентах, він давно заслужив мати свій музей і неодноразово з гіркотою висловлювався про те, що це, мабуть, нікому не потрібно.
Ось, приміром, його слова з минулорічного інтерв’ю BBC News Україна: «Я дуже сподівався, що мій музей у Києві буде, але вже не сподіваюсь.
Україні музеї не потрібні. А що таке музей? Це ж обличчя держави… Ван Гог «годує» Амстердам, і я стояв у черзі до його музею. А ви не хочете зробити музей Марчука в Києві, щоб і до нас їздили.
Стільки проєктів робили під мій музей, нічого з того не вийшло».
Тим часом на малій батьківщині Генія, у селі Москалівка Лановецького району Тернопільщини, його музей діє вже близько десяти років. Нехай він скромний і складається лише з двох кімнат, зате в кожній дрібничці (авторка цих рядків на власні очі в цьому переконалася) відчуваються там душа, любов і шана, що їх вклали у справу педагоги-ентузіасти, а екскурсії дуже майстерно ведуть самі школярі. І ось тепер уже справжній великий музей славетного земляка вирішили створити в Ланівцях.
У травні цього року на сесії Лановецької міської ради було затверджено статут установи, куди включено не лише культурну й мистецьку, а й освітню та науково-дослідну діяльність.
Наразі готовий уже й проєкт, авторами якого стали теж вихідці з Лановеччини, а тепер львів’яни Уляна Лизун та Володимир Поріцький. Як розповів нещодавно в ефірі телеканалу UA:Тернопіль директор вищеназваної установи Юрій Матевощук (до речі, молодий талановитий письменник, відомий також у Тернополі як програмний директор Мистецького фестивалю «Ї» та менеджер цілої низки суперових культурних подій), робота над створенням музею має бути завершена до кінця цього року.
Це має бути сучасний музей iз галереєю, творчою майстернею та інсталяційною зоною, який розташовуватиметься у центрі міста, в приміщенні колишнього кінотеатру. Всі секрети та «родзинки» майбутнього закладу Юрій Матевощук наперед розкривати не став, однак висловив сподівання, що вдасться здивувати навіть самого Івана Марчука.
Навіть банальну кукурудзу, якщо зварити правильно, вона буде просто фантастичною. Я це зрозуміла, коли послухала пораду своєї сусідки і зробила так, як вона порадила.
Беремо цукрову кукурудзу. Щоб переконатися, що вона не кормова, можна спробувати на смак сире зернятко. Воно повинно бути солодкуватим, світлим на вигляд і соковитим. Якщо колір сильно жовтий, а соку мало – кукурудза стара. Якщо смак нейтральний – вона кормова.
Кукурудзу очищаємо від листя і на годину-дві заливаємо водою. Це перше, чого я ніколи раніше не робила!
Далі ставимо каструлю на вогонь, але без кукурудзи! І тільки в киплячу воду опускаємо качани.
Воду не солимо! Зробити це потрібно буде за 5 хвилин до кінця варіння, тому що сіль, кинута раніше, робить зерна більш жорсткими.
Додамо в каструлю трохи вершкового масла.
І варимо кукурудзу близько 20 хвилин. Орієнтуватися можна, спробувавши один-два зернятка на готовність.
Коли кукурудза зварилася, це ще не означає, що вона готова.
Потрібно злити воду, накрити каструлю кришкою і загорнути рушником. Нехай постоїть хвилин двадцять, запариться. Зерна будуть дуже ніжними.
