Тернопільський автор став учасником Харківської літературної резиденції 2020Український ПЕН та Харківський ЛітМузей оголосили учасників Харківської літературної резиденції 2020. З 15 серпня і до 15 вересня у Харкові працюватимуть письменник Максим Беспалов (Дніпро/Львів) і перекладачка Тетяна Родіонова (Київ), письменник Банди Шолтес (Ужгород) і перекладач Юрій Матевощук (Тернопіль).
Два письменники, перекладач та перекладачка житимуть у Харкові по одному місяцю, аби закінчити роботу над прозовим твором або перекладом та глибше познайомитися з харківським міським середовищем і культурним контекстом. У дослідницькій роботі та зануренні в харківські реалії їм допомогатимуть співробтниці Харківського ЛітМузею.
Юрій Матевощук (Тернопіль) закінчуватиме переклад двох книг Корнеля Філіповича – одного з найпомітніших прозаїків Польщі середини ХХ століття: «Щоденник антигероя» та «Сад пана Нічке», що розповідають про події Другої світової війни. На думку перекладача, у них є багато паралелей із сучасною війною на сході України.
“Корнель Філіпович, чоловік Віслави Шимборської, народився в Тернополі у 1913 році. Та у нас в місті до видання першої книжки в моєму перекладі про нього мало хто знав, — говорить Юрій. — А ще я ніколи не був у Харкові, хоча давно мріяв. Наслуханий про Літературний музей. Цікаво було б зустрітися та поспілкуватися з організаторами фестивалю Plan B, обмінятися досвідом проведення культурних подій. Було б надзвичайно круто побачити на власні очі легендарний «Будинок Слово» та славний харківський стріт-арт, дізнатися про харківський період Леся Курбаса. Та й загалом, Харків для мене – це загадкова і не досліджена земля. Думаю, у мене залишаться незабутні спогади”
Тетяна Родіонова (Київ) разом із перекладацькою групою VERBація працює над романом Томаса Вулфа «You Can’t Go Home Again» (робоча назва: «Додому нема вороття»). Окремі фрагменти роману 1973 року виходили у журналі «Всесвіт» в українському перекладі Еміля Хоменка. Того ж року Хоменко припинив перекладати й присвятив життя математиці та кібернетиці. VERBація прагне закінчити переклад, узявши до уваги бачення Еміля й стилістичні особливості його тексту.
Банди Шолтес (Ужгород) шукатиме харківських вражень для збірки оповідань «МРТ». Пригоди його героїв розгортаються в Ужгороді, Варшаві, Львові, Одесі та — тепер уже без сумніву — в Харкові. А точніше – на Балтійському та Чорноморському узбережжях, в автобусах, потягах, синагозі, приватній клініці, липовій набережній, гастрономі, барах, раю, вокзалах, краківському хостелі, кебабній та інших місцях, які дозволять читач(к)ам, на думку автора, краще пізнати міста своєї країни і найближчих сусідів.
Максим Беспалов (Дніпро/Львів) працюватиме над романом «Пожежа», присвяченим історії української еміграції до США. Події роману розвиватимуться у кількох часових вимірах, від кінця XIX століття до 1960-х з містком у сьогодення. Історія однієї галицької родини розвиватиметься на тлі таких історичних подій, як голод в Галичині, еміграція українців до Північної Америки, пандемія іспанки, розквіт і занепад шахтарського містечка Централія у Пенсильванії, яке сьогодні знають як місто-привид – прототип Сайлент-Хілу з відомої комп’ютерної гри.
Учасників обирало журі у складі письменників/ць, членів Українського ПЕН: Сергій Жадан, Катерина Калитко, Андрій Курков, Наталка Сняданко та Остап Сливинський. Усього на на розгляд журі надійшло 28 заявок, серед яких 19 від авторів/ок прозових творів, 9 — від перекладачів/ок.
Поет і перекладач Остап Сливинський, член журі, відзначає, що в українській літературі останнім часом дуже помітні дві тенденції: інтерес до історичних тем (передовсім непростих, травматичних, переважно родом із ХХ століття) і тяжіння до мови літератури факту, репортажу, історичного розслідування: “Ідеї, які запропонували апліканти, якраз ілюструють обидві ці тенденції, — говорить Остап. — І це дуже добре. Українська література хоче заповнювати пустки, недомовки, розриви пам’яті. Хоче бути трохи більше, ніж “фікшн”, але водночас максимально використовувати всі можливості, які дає вигадка. Бо тільки через фікцію можна найближче підступитися до правди”.
Водночас президент Українського ПЕН Андрій Курков зауважує: “Інтерес до історичних моментів, що вбачається в деяких проєктах, поданих на розгляд журі, стосується тих драм української історії, які вже вивчались, пропрацьовувались літературно та стали певною мірою “канонічними”. А дуже б хотілось, щоб письменники й письменниці пробували відкривати в історичній прозі маловідомі або й узагалі невідомі сторінки. Бо письменник — це розвідник історії, а не тільки її переповідач. Беручи до уваги минулорічні конкурси, радію, що є еволюція як в розумінні можливостей використання такої резиденції, так і в ставленні до обраних тем для проєктів”.
Якщо минулого року перекладачка була лише одна (Ярослава Стріха), то цьогоріч, зазначає журі, подані перекладацькі проєкти були значно сильніші, тому було ухвалене рішення підтримати дві заявки з перекладом.
Членкиня журі, письменниця і перекладачка Наталка Сняданко впевнена, що кожна нова літературна резиденція в Україні є знаковою подією, оскільки їх критично мало і часто вони зникають після короткого існування. Харківська літературна резиденція, вважає авторка, щасливий виняток: вона динамічно розвивається, щороку видозмінюється, і цьогоріч прийме відразу двох перекладачів. “Цей сегмент книжкового простору в Україні все ще дуже обмежений, – зазначає Наталка, – хоча останніми роками спостерігаємо пожвавлення як читацького зацікавлення до перекладних книг, так і видавничої діяльності. Перекладацьких проєктів цього року надійшло багато, вибір дався нам непросто, та це вселяє надію, що хороших перекладів буде все більше і більше”.
Кураторка ЛітРезиденції Тетяна Пилипчук (Харківський ЛітМузей) відзначає, що цього року програма перебування авторів у Харкові створюється з урахуванням епідеміологічної ситуації, тож зустрічі з читач(к)ами плануються в онлайн-форматі або з обмеженою кількістю учасників на відкритому повітрі.
Харківська літературна резиденція була заснована Українським осередком Міжнародного ПЕН-клубу 2018 року з метою підтримки письменників/ць та перекладачів/ок, а також промоції Харкова та його культурних процесів. Цього року резиденція відбувається за підтримки Українського культурного фонду.
