Священик з Тернопільщини отримав від Папи Франциска дозвіл відпускати всі гріхи

Священник Бучацької єпархії УГКЦ о.Назарій Бедрій, голова Місійного єпархіального Відділу, 18 травня 2020 р. Б. отримав Декрет з Апостольської столиці  у якому його призначено місіонером Божого Милосердя. Священник отримав від Папи Франциска спеціальний мандат бути сповідником і проповідником Божого милосердя, пише Реально

Нагадаємо, що місіонер Божого Милосердя має право розрішати гріхи, зарезервовані святішому Отцеві, а також проповідувати Боже Милосердя та закликати людство до духовного навернення.

Коли вперше Папа Франциск благословляв священників- місіонерів Божого Милосердя з України, то звернувся до них з таким словом: «Бути місіонерами милосердя вимагає від вас бути свідками близькості Господа Бога та Його способу любити».

Він поділився думками про те, що слід вчинити для того, щоб це служіння звершувалося послідовно та стало конкретною допомогою для тих людей, які приступатимуть до них.

І першим виміром, на якому наголосив Святіший Отець, є покликання виражати материнськість Церкви. «Ми не можемо допустити, – зауважив він, – щоб каянник не відчув материнської присутності Церкви, яка його приймає та любить. Якщо забракне цього відчуття задля нашої закам’янілості, то це, насамперед, завдасть великої шкоди самій вірі, тому, що стане на заваді каянникові почуватися включеним у Христове Тіло. Тож, входячи до сповідальниці, слід пам’ятати, що це Христос приймає, вислуховує, прощає та дарує мир».

Наступник святого Петра заохотив місіонерів милосердя «вміти розгледіти прагнення прощення в серці каянника», яке відчуває «ностальгію за Богом, за Його любов’ю та домом». Саме це прагнення, за його словами, і є «початком навернення»: «Серце звертається до Бога, визнаючи скоєне зло, але з надією отримати прощення. І це прагнення скріплюється, коли у серці визріває рішення змінити життя і більше не хотіти грішити. Це момент, коли він ввіряється Божому милосердю, маючи повне довір’я, що Він його зрозуміє, простить та підтримає».

Далі Наступник святого Петра поділився думками про сором, який, за його словами, є вирішальним чинником навернення: «сором за те, що скоєне, і сором визнати це перед іншим». «Сором, – сказав він, – це внутрішнє почуття, яке впливає на особисте життя та вимагає від сповідника наставлення пошани та заохочення». У цьому контексті Папа пригадав про сором Адама і Єви після гріхопадіння, чи Ноя, коли він впився, а сини накрили його покривалом, щоб прикрити його наготу, вказуючи в цьому контексті на роль священника у сповідальниці:

«Перед нами – “нага” особа, людина, яка не знає, як і що говорити, яка має свої слабкості й обмеження, яка соромиться того, що є грішником і дуже часто неспроможна це висловити. Не забуваймо: перед нами не гріх, але розкаяний грішник, грішник, який не хоче бути таким, але не може. Людина, яка відчуває бажання бути прийнятою та прощеною», – зауважив Святіший Отець, підкреслюючи, що сповідники «покликані не судити з почуттям вищості», нібито вони «непіддатливі гріхові», адже «бути сповідником згідно Христового серця рівнозначне тому, щоб накрити грішника покривалом милосердя, щоби він більше не соромився та зміг повернути радість гідності Божої дитини».

Місіонери Божого милосердя є представниками єпархій та церковних структур цілого світу. Їхнім головним завданням є сповідництво та відпущення всіх гріхів, – повідомляє прес-служба Бучацької єпархії УГКЦ.

10 місць в Україні, які схожі на світові курорти

Якщо вам поки що не під силу закордонні курорти, не варто засмучуватись. В Україні повно місць, які дуже схожі на знамениті місця за кордоном. Виявляється, на нашій території «вмістилося» безліч заморських країн – починаючи від «дикої» південної Африки, закінчуючи далекою Країною Сходу Сонця – Японією.

1. Одеська «Італія»

Маленьке місто Вилкове непримітно розташувалося на півдні України, в 300 км від Одеси. І назва непримітна, і на карті майже непомітне, і населення всього кілька тисяч. Але є тут одне «але». Вилкове – це місто… на воді! Так-так, виявляється в нашій країні теж є своя Венеція. Замість звичних вуличок і тротуарів – канали, шириною кілька метрів, якими місцеві плавають на українських «гондолах». І, заради правди, варто відмітити, що повітря в Вилкове чисте і свіже, на відміну від характерного для Венеції запаху цвілі.

Вилково

Венеція

2. Херсонська «Африка»

Якщо ви давно мріяли вирушити на справжнє африканське сафарі, поспішаємо повідомити: тепер не потрібно летіти на інший материк у пошуках екзотичної фауни! Поблизу міста Каховка, що знаходиться в 100 км від Херсона, розкинула свої простори територія заповідника Асканія Нова. Це унікальний куточок незайманої природи, де у вільних умовах проживають дивовижні для наших країв птахи і тварини. Кого тут тільки не зустріти: верблюди, зебри, фламінго, антилопи, лами, степові орли, коні, журавлі, бізони, буйволи, сайгаки… Такого тісного контакту зі світом фауни Вам не знайти навіть у зоопарку: павичі гордовито виходжують зовсім поруч, а щоб погладити поні – достатньо лише простягнути руку. Обережно, верблюди! А вони тут не тільки плюються в різні боки, але можуть і потрапити в ціль.

Асканія Нова

Танзанія

3. Ужгородська «Японія»

Необов’язково знати японську мову або захоплюватися культурою аніме, щоб перейнятися любов’ю до Японії. Подорожуючи в перші травневі дні по Україні, ніяк не можна обійти увагою вітчизняний східний оазис – цвітіння сакури в Ужгороді. Саме в цей період, як правило, фантастичний пейзаж постає у всій своїй рожевій красі: немов в одній зі сцен японського кінофільму, коли головна героїня гордо ступає по алеї, а ніжні пелюстки сакури обсипають її рожевим дощем. Видовище для досвідчених естетів! А якщо ви відвідаєте вулиці Довженка та Ракоці, побачите ще більш хвилюючу картину – тут разом з сакурами розпускаються білі і фіолетові магнолії.

Ужгород

Японія

4. Закарпатські «Альпи»

Величні зелені гори, немов насунули на себе білу шапку – подібне видовище ви, без сумнівів, знайдете в Альпах. Але в Карпатах вас чекає щось зовсім особливе: починаючи з незайманої природи, закінчуючи дивовижною гостинністю місцевих жителів. Бурхливі річки і гірські озера, безкрайні поля, огорнуті легким серпанком і ледь чутними гуцульськими мелодіями – тут справді чарівний вигляд природи ідеально доповнює неповторний колорит.

Але як же побувати в Карпатах і не побачити Синевирське озеро? Це все одно, що відвідати Рим, проігнорувавши Колізей! Назву водойми місцеві жителі пояснюють однією красивою легендою – про графську доньку на ім’я Синь. Гуляючи якось раз карпатськими просторами, зустріла дівчина пастуха – Вира. Як і водиться в подібних історіях, молоді люди полюбили один одного і стали таємно зустрічатися. Дізнавшись про це, суворий граф був невблаганний: він наказав скинути пастуха зі скелі. Довго плакала Синь. Настільки довго, що й виплакала ціле озеро. Легенди легендами, але є щось чарівне в цьому куточку природи. Вода в джерелі настільки чиста, що навіть на найбільшій глибині можна побачити дно! А навколо – сосни, ялиці, буки… Не дарма це місце називають «перлиною Карпат».

Синевир

Зелене озеро (Grüner See) в Австрії

5. Карпатська «Голландія»

Щорічно в Нідерланди з’їжджаються мільйони туристів, щоб помилуватися знаменитим голландським парком нарцисів. А чи знаєте ви, що в мальовничому Закарпатті Вас чекає ще більш ефектне видовище? У районі містечка Хуст, куди найзручніше дістатися через Львів, подолавши 300 км. Але це того варте! На початку травня тут буквально за одну ніч відбувається справжнє диво – величезний зелений простір укривається сліпучо білосніжним цвітінням нарцисів. Місцеві пояснюють це прекрасне явище не менш романтичною легендою. Як ви встигли зрозуміти, в Карпатах красиві історії люблять.

А оповідає ця легенда про кохання княжої доньки Русі і простого гончара Іванка. За легендою, якось раз у знак своїх ніжних почуттів хлопець подарував коханій вазу з намальованим нарцисом. Дізнавшись про це, князь сильно розсердився і скинув подарунок з високої гори вниз. Розлетілася ваза сотнею дрібних шматочків, а коли зійшло сонце – всі побачили – поляна «розцвіла» білим килимом з нарцисів. Так і живе красива легенда на вустах у місцевих, а мальовнича долина щовесни стає її наочним підтвердженням.

Хуст

Кекенхоф

6. Чернівецька «Прага»

Ох, ці прекрасні кольорові вулички Праги! Вся принадність старовинної Європи втілилася в них. Стоп-стоп, але ми в Чернівцях! Місто чарує вже з самого приїзду – створюється відчуття, що за ніч ви перемістилися на кілька століть назад. Це пробуджує бажання скоріше побачити, що ж підготував саме місто. А воно вас точно не розчарує! У першу чергу, рекомендуємо прогулятися вулицею Ольги Кобилянської. Це справжня гордість міста, яку раніше населяли самі знатні вельможі. Згідно з легендою, вулицю навіть підмітали букетами троянд!

Наступне, що необхідно побачити в Чернівцях – це національний університет. Один з найстаріших в Україні, між іншим. Зовні він нагадує найвідоміші європейські університети: Кембридж, Сорбонну і т.д. Побувавши у Чернівцях, не можна обділити увагою величні ратуші і собори з фресками. До слова, завдяки історичному впливу Австро-Угорщини їх тут величезна безліч! Також не забудьте відвідати величезну центральну площу турецького колодязя і подивитися на оригінальний будинок-корабель.

Чернівці

Прага

7. Хмельницька «Ірландія»

А побувавши в Хмельницькій області, ми немов перемахнули через океан! Коли доберетеся до маленького села Бакота, перед вашими очима постануть прекрасні зелені пагорби Ірландії з її скелястим рельєфом. А з висоти відкривається чарівний пейзаж – на блискучу водну гладь. Але, крім мальовничого виду на Дністер, це містечко має ще одну особливість – його немає на карті. Причин цьому декілька: село зникло в результаті діяльності людей. При побудові Дністровської ГАЕС було банально затоплене, в тому числі з його архітектурними пам’ятками.

Тепер цю назву умовно носить берег уздовж Дністра, де збереглися руїни колись величного монастиря. Знайти це містечко можна в 50 км на схід від Кам’янця-Подільського. Здається, що якщо і жив Бог на землі, то в цих білих келіях, а якщо пив воду – то з цілющих джерел Бакоти.

Бакота

Коннемара

8. Черкаська «Швейцарія»

З Хмельницької області вирушаємо в Черкаську – продовжуємо нашу кругосвітню подорож! Всього в 100 км від столиці, в районі села Буки є одне воістину райське містечко, яке українці вже давно прозвали «маленькою Швейцарією». А все завдяки Буцькому каньйону, високі скелясті береги якого охороняють спокій річки Гірський Тікич. Цей пейзаж на диво нагадує норвезький фіорд! Найбільш прекрасним Буцький каньйон постає саме в травні – природа укривається яскраво-зеленим різнотрав’ям і «прикрашається» дикими тюльпанами.

Зовсім поряд з каньйоном розташувався галасливий водоспад, а якщо пройти ще трохи далі, Ви побачите руїни старовинного млина, побудованого ще в ХІХ столітті. Тут багато рівнинних майданчиків для пікніків, тому якщо у Вас є намет – сміливо беріть його з собою.

Буки

річки Верзаска, Швейцарія

9. Українська «Ніагара»

Знаєте, що є спільного у Тернопільської області зі штатом Нью-Йорк? Це наявність величного водоспаду. Однак, наш Джуринський водоспад донині залишається в тіні свого більш «розкрученого» сусіда – Ніагарського водоспаду. Але, побувавши в маленькому селі Нирків, ви зрозумієте, що незаслужено. Дістатися туди досить складно: громадський транспорт практично не заїжджає в таку глибинку, а ось на автомобілі можна – від Тернополя Нирків відокремлюють близько 250 км.

Але такий шлях подолати точно варто заради чудових пейзажів! Це один з найбільших українських водоспадів: цілих 16 метрів бурхливої гірської води, яка з шумом прокладає собі дорогу. Через потік вимощений невеликий місток, а зовсім поруч розташувалися руїни Чорногородська замку, тому ефектні фотографії – гарантовані. І якщо ви все-таки вирішите вибратися в цю частину України, рекомендуємо вам захопити з собою намети та купальні костюми – звідси точно не захочеться їхати як мінімум кілька днів.

Джуринський водоспад

Ніагарський водоспад

10. Тернопільська «Німеччина»

Але не поспішайте покидати Тернопільську область після екскурсії до Джуринського водоспаду. Цей південний куточок умістив в собі ще одне мальовниче містечко – село Заліщики. З усіх боків круглий клаптик землі оточений річкою Дністер, а на сушу веде лише невеликий міст. Такий собі півострів прямо в «серці» України – в 120 км від Тернополя! Але панорамний вигляд – це ще не все, чим можуть похвалитися Заліщики. У самому місті також є на що подивитися.

Довгий час це місце знаходилося під протекторатом Польщі, якій воно і зобов’язане своєю прекрасною архітектурою: старовинним костелом Щепанова, величним маєтком князя Понятовського, церквою Св. Трійці. Чим Заліщики заслужили місце в нашому ТОПі українських «країн»? Справа в тому, що це маленьке село разюче нагадує один з куточків Німеччини під хитромудрою назвою Сааршляйфе: тут річка Саар огинає зелений пагорб села Оршольц – так, як і в Заліщиках.

Заліщики

Сааршляйфе

Джерело: Новини країни

Салати з полуницею та руколою

Що потрібно?
Очищені грецькі горіхи 65 г
Рукола 280 г
Полуниця  300 г
Сир пармезан 60 г
Сіль за смаком
Мелений чорний перець
Бальзамічний соус 2 столові ложки
Оливкова олія extra virgin 1 столова ложка

Крок 1.  Підсмажте горіхи в добре розігрітій сковороді на середньому вогні 3-5 хвилин до золотистого кольору. Охолодіть.

Крок 2.  На тарілки викладіть рукколу, нарізану полуницю, нарізаний стружкою пармезан. Посоліть і поперчіть і злегка перемішайте.

Крок 3.  Зверху збризніть оливковою олією і бальзамічним соусом. Посипте злегка подрібненими горіхами.

Секрет. Полуницю краще різати на 4-6 частин сегментами

Другий рецепт салату з руколою та полуницею для любителів м’яких сирів. Головну роль у ньому відіграє заправка.

Що потрібно?

70 г руколи

200 г полуниці

100 г м’якого сиру з вершковим смаком

оливкова олія, перець.

Крок 1.Рукколу моєму і обсушуємо, кладемо по жмені на тарілку.

Крок 2.Вимиту полуницю розрізаємо клинцем. Дві-три ягоди потрібно залишити для заправки. Вільно кладемо шматочки полуниці на рукколу.

Крок 3. Мякий сир за смаком. З ним  можна поекспериментувати. У нас зараз різні сири з’явилися, тому я взяла чимось за смаком нагадує моцарелу, тобто з м’який і ніжний. Можна спробувати зробити на контрасті, наприклад, з солонуватою фетою, або нарізати кубиками звичайний твердий сир. Кубиками сиру посипаємо салат.

Крок 4. Готуємо заправку. Можна зробити традиційний соус «вінегрет» з оливкового масла і лимонного соку, приправленого перчиком.

Секрет. Смачніше замість лимонного соку розтерти полуницю в пюре, а потім збити з олією до стану емульсії. Також додаємо щойно змеленого перцю, він в таких салатах дуже доповнює смак. Якщо хочеться включити солодкувату нотку, можна в соус покласти третину чайної ложки цукру. Цим соусом поливаємо салат зверху і не перемішуємо. Перед подачею виделкою піднімаємо шари знизу вгору, а перемішати вже можна під час їжі.

Смачного!

 

Адаптативний карантин: чи варто висовуватися на вулицю і як це робити правильно

Чи безпечно зустрічатися з друзями в парку? 

А як щодо бургера і пива в ресторані під відкритим небом? 

Наскільки ризикована подорож на пляж або в басейн з дітьми?

Які рекомендації дають Центр громадського здоров’я, Міністерство охорони здоров’я та американські фахівці. 

І наскільки ці поради відрізняються.

Чи варто виходити на вулицю

Хороша новина: все більше експертів вважають, що безпечніше бути на вулиці, ніж в офісі або торговому центрі.

На свіжому повітрі ризик захворіти знижується, пише The New York Times.

“Перебування на вулиці важливе для здоров’я.

Ми знаємо, що на відкритому повітрі ризик передачі коронавірусу нижчий, ніж в приміщенні”, – каже Джулія Маркус, епідеміологиня і доцентка Гарвардської медичної школи.

У деяких американських містах, зокрема в Нью-Йорку та Бостоні, закриті вулиці для руху транспорту, що дає людям більше простору.

Інші розширили тротуари для пішоходів і місць для сидіння на відкритому повітрі.

“На відкритому повітрі набагато краще, ніж в приміщенні, майже у всіх випадках. 

Поки ви перебуваєте на відстані не менше шести футів (1,83 метра) один від одного, я думаю, що ризик дуже низький”, – каже Лінсі Марр, професорка інженерних наук і фахівчиня із аерозолів.

Але через різні підходи до карантину можна заплутатися в тому, що ж таке безпечна поведінка на вулиці.

В американських експертів є проста відповідь: тримайтеся на відстані від інших і одягайте маску, коли це неможливо.

Вулиця безпечніша, тому що навіть слабкий вітер швидко зменшить концентрацію вірусу.

Якщо поблизу перебуває хворий, вітер розвіє вірус, потенційно потрапляючи на людей, але в набагато менших кількостях.

“Концентрація вірусу дуже важлива. Один вірус нікого не заразить, його негайно зруйнує імунна система. 

Вважається, що для придушення імунної відповіді потрібно від декількох сотень до декількох тисяч вірусів SARS-CoV-2″, – каже Євген Чудновський, фізик з коледжу Лемана.

Хоча ризик такої передачі низький, але все одно реальний.

Наприклад, в дослідженні, яке аналізувало понад 7300 випадків коронавірусу в Китаї, тільки один був пов’язаним із інфікуванням надворі: 27-річний чоловік розмовляв на вулиці з мандрівником, який щойно повернувся з Ухані. Через сім днів у нього з’явилися перші симптоми COVID-19.

“Ризик на вулиці нижчий, але він не дорівнює нулю. 

І він зростає, коли дві людини, які протягом довгого часу перебувають поруч один з одним, а не люди, які ходять і обганяють один одного”, – каже Шан Со-Лін, лектор Інституту глобальних питань Джексона Єльського університету.

Одне недавнє дослідження показало, що під час розмови у повітря можуть потрапити тисячі крапель, які можуть залишатися там протягом 8-14 хвилин. Але ризик вдихання цих крапель на вулиці нижчий.

Як поводитися на вулиці:

“Якщо ви особливо обережні, розташуйтеся з того боку, з якого дме вітер. 

Це може бути особливо важливо на пляжі, де люди зазвичай проводять багато часу в одному місці”, – каже він.

Експерти кажуть, що людина, яка йде, біжить, проїжджає на велосипеді дуже близько протягом декількох секунд, не є великою проблемою.

Але вони рекомендують бігунам носити маску, якщо вони збираються наблизитися до інших людей.

За словами доктора Чудновського, гуляти в сонячний день краще, ніж у хмарний, тому що там більше сонячного світла, щоб вбити вірус, і більше вітру, щоб розбавити його концентрацію.

Проте щодо руйнівного впливу ультрафіолету на коронавірус думки науковців різняться.

Сонячне світло містить три типи ультрафіолетового світла. Перший – це UVA, який складає переважну більшість ультрафіолетового випромінювання, що досягає поверхні Землі.

Другий тип – UVB, який може пошкодити ДНК в нашій шкірі.

Дослідження SARS, близького родича COVID-19, виявили, що вплив UVA на вірус протягом 15 хвилин ніяк не вплинув на його заразність.

Є ще третій тип – UVC. Він є найбільш небезпечним видом ультрафіолетового випромінювання і якраз його використовують для знищення мікроорганізмів.

Хоча не було ніяких досліджень, присвячених тому, як UVC впливає конкретно на COVID-19, та його можна використовувати проти інших коронавірусів SARS.

Випромінювання спотворює структуру їх генетичного матеріалу і не дозволяє вірусним частинкам копіювати себе.

Відомо, що UVC використовували в Китаї для дезінфекції лікарень та автобусів.

Проте він фільтрується озоном в атмосфері задовго до того, як досягне нашої шкіри.

Також експерти попереджають про ризики трапези на відкритому повітрі, використання роздягалень в басейнах і натовпу на пляжах.

Чи можна бачитися з друзями?

Через послаблення карантину тепер можна збиратися невеликими групами людей.

Але це не означає, що вчора ви мали сидіти вдома, а сьогодні можете влаштувати масштабну вечірку вдома і запросити всіх, кого ви коли-небудь зустрічали.

Кожен експерт, опитаний для статті, пише Los Angeles Times, сказав, що на вечірках найближчого майбутнього, ймовірно, буде задіяно менше 10 осіб.

Заходи при цьому мають бути на відкритому повітрі, з дотриманням правил гігієни.

При цьому всі будуть якомога менше торкатися загальних поверхонь та один одного.

Найкраще зараз спілкуватися тільки з людьми, з якими ви живете.

Якщо ви вирішили зустрітися з друзями, то збільшуєте свій ризик, але ви можете застосувати запобіжні заходи, радять американські експерти:

  • не діліться їжею, посудом або напоями;
  • тримайте руки в чистоті;
  • тримайтеся на відстані не менше шести футів від людей, які не живуть у вашому домі;
  • ваші обличчя повинні бути закритими, перебувайте на відстанні не менше 6 футів (1,83 метра).

Найкраще зустрітися на вулиці, де хороша провітрюваність і менша концентрація вірусу.

Вам необхідно дотримуватися цих правил і рекомендацій, щоб мінімізувати ризик.

Майте на увазі, що правило 6 футів (1,83 метра) – це мінімум, а не максимум, попереджають експерти.

Якщо ви можете проводити час ще на більшій відстані один від одного, буде тільки краще, особливо якщо ви займаєтеся активними справами або голосно говорите.

Чим більше і важче ви видихаєте, тим більше крапель потрапляє в повітря.

Хоча в ЦГЗ рекомендують триматися на відстані не менше 1 метра.

Незважаючи на те, як сильно ви любите друзів, ви не можете порушити цю межу, навіть на короткий час. Вибачте: без обіймів.

“Обійми справді порушують всю концепцію соціального дистанціювання”, – каже доктор Девід Рубен, начальник відділу геріатрії в Медичній школі Девіда Геффена в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.

Гості, які відчувають себе не дуже добре, навіть якщо це слабкий нежить, який зазвичай знімають за допомогою ліків від алергії, повинні залишатися вдома. 

Експерти кажуть, що змусити всіх вимірювати свою температуру до того, як вони прийдуть, не найгірша ідея в світі, хоча вона не є надійною.

Жодні запобіжні заходи на 100% не убезпечать вас від коронавірусу, але чим більше рівнів захисту ви додаєте, тим нижчий ризик, вважають експерти.

Оцініть свій ризик

Перш ніж ви вирішите зустрітися з друзями, необхідно оцінити ризик для себе, для людей, з якими ви перебуваєте на карантині, і людей, яких ви плануєте побачити.

Якщо ви перебуваєте в групі високого ризику, то повинні на це зважати, коли вирішуєте, чи треба йти на зустріч із друзями.

Якщо ви здорові, але живете з тим, у кого високий ризик захворіти, можливо, краще відкласти зустріч.

І хоча багато хто з нас хотів би бути з нашими старшими родичами зараз більше, ніж будь-коли, передати їм вірус можна, навіть не усвідомлюючи, що ви заразні.

Чи можна відвідувати заклади харчування і магазини

Навіть на вулиці існує ризик зараження вірусом, якщо доторкнутися до забрудненої поверхні – меню ресторану, лавки у парку або шезлонгу – а потім торкнутися вашого обличчя.

Відомо, що вірус може жити до 4 годин на міді, до 24 – на картоні, до 50 – на сталі, і до трьох днів на пластику.

ЦГЗ рекомендує:

  • перед доторком до кошиків або візочків у магазині, обробляйте їх дезінфектором із вмістом спирту не менше 60%;
  • після повернення з магазину, а також після розбору принесених покупок ретельно мийте руки теплою водою з милом протягом 20-40 секунд;
  • придбані овочі та фрукти слід мити так само, як і завжди.

Експерти кажуть, що хоча відвідувачі ресторану не можуть бути в масках під час їжі, обслуговуючий персонал повинен.

Основний ризик – це якщо гості за столом не з вашої родини.

Сидячи і розмовляючи протягом тривалого періоду часу, а також ділячись їжею і столовими приборами ви збільшуєте ризик зараження, якщо хтось інфікований і не знає про це.

Ще одна проблема: оскільки симптоми можуть з’явитися після інфікування протягом двох тижнів, неможливо визначити, чи збираєтеся ви на пляж або в парк в розпал невидимого спалаху, вважають експерти. Це ще одна причина, щоб бути обережним.

Басейни, озера, інші водойми та пляжі

Експерти зійшлися на думці, що ризик плавати в басейнах, озерах або океані не через воду, а через людей у воді чи біля неї.

Хоча у вчених немає конкретних даних про новий коронавірус, інші коронавіруси нестабільні в воді і дуже чутливі до хлору, каже Анжела Расмуссен, вірусологиня зі Школи громадської охорони здоров’я Мейлмен Колумбійського університету.

“На мою думку, через воду в басейні, прісну водою в озері або річці або через морську воду дуже важко заразитися.

Ймовірно, найбільший ризик для літнього відпочинку на воді  це скупчення людей. 

Найбільш концентрованими джерелами вірусу в такому середовищі будуть люди, що бовтаються в басейні, а не сам басейн”,  каже експертка.

Якщо хтось розстилає покривало для пікніка в межах вашого двометрового периметра, це вже проблема.

Але експерти радять уникати конфронтації. Це тільки збільшує ризик зараження.

“Якщо хтось занадто близько до вас і не носить маску, і ви не відчуваєте себе в безпеці, замість того, щоб кричати на них, просто скажіть: “Мені потрібно трохи більше місця, будь ласка”, – каже доктор Маркус.

Український МОЗ радить:

  • не відвідувати пляжі людям з групи ризику: літні люди та люди з хронічними захворюваннями;
  • дотримуватись безпечної дистанції (не менше 2 метрів);
  • дотримуватись правил особистої гігієни: мити руки, чхати і кашляти в одноразову серветку, використовувати маски.

“Якщо ми зараз повернемося до старого життя і більше не будемо дотримуватися дистанціювання, це буде схоже на бомбу уповільненої дії”, – каже Пітер Юні, епідеміолог з Університету Торонто і лікарні Святого Михайла.

Катерина Хорощак

У Медоборах квітне неопалима купина

На Тернопільщині біло-рожевим цвітом вкрилася Товтрова гряда вапнякових гір, які тут називають Медоборами. Це цвіте ясенець білий, або ж неопалима купина, повідомляє Реально з посиланням на  Укрінформ.

«Товтри – особливий природний куточок Тернопільщини й України, де нині розташований природний заповідник «Медобори» площею понад 9500 га. Тут проростає майже 1 тис. видів рослин, значна частина яких – рідкісні, ендемічні, реліктові. Орхідних нараховується два види, шість видів рослин занесено до Європейського Червоного списку, до Червоної книги України – 44 види рослин. І серед них – ясенець білий, знаний в народі як неопалима купина», – розповів начальник наукового відділу природного заповідника «Медобори» Ярослав Капелюх.

У Медоборах цвіте неопалима купина / Фото: Олег Снітовський, Укрінформ

За його словами, ще десять років тому більшість відкритих ділянок Товтр були порослі чагарниками, ялівцем, які «заглушували» десятки видів червонокнижних рослин, зокрема й неопалиму купину.

Тож працівники заповідника поступово розчищали схили, даючи рідкісним та ендемічним рослинам забуяти в усій красі. Нині тут величезні ділянки, вкриті квітучим ясенцем.

«Буквально за 5-6 років розчищені схили повністю відновилися, і ясенець білий почуває себе тут досить комфортно, що засвідчують окремі площі, вкриті цією дивовижною рослиною. Вона трапляється не тільки у нас, але й в інших куточках України. Та в такій кількості, як на оцій горі, що називається Гостра, її більше ніде не зустрінете, це точно», – зазначив Капелюх.

Листочки рослини схожі на листя ясена. Звідси й одна з її назв – ясенець, або ясенець білий. Хоча, насправді, частіше трапляються блідо-рожево-бузкові квіточки, які мають п’ять неоднакових пелюсток. Саме ж дуже ароматне суцвіття має запах, який схожий на апельсиновий.

Хоча квітка й красива, але нюхати її не можна. Бо від запаху ясенця починає боліти голова, й біль тримається не одну годину.

А ще із ясенцем білим треба бути дуже обережним, адже, якщо доторкнутися, вона залишає на тілі опіки. Вони з’являються не одразу, а за 2-3 дні. У разі сильних опіків виникають пухирі, які гояться дуже повільно.

«Є й ще одна незвична властивість неопалимої купини. Вона може спалахувати вогнем. Справа у тому, що рослина виділяє ефір. І коли наблизитися до квітки й запалити сірника, вона моментально спалахне. Власне, така властивість неопалимої купини описана у біблійних переказах та народних легендах, яких чимало у різних регіонах України», – сказав Капелюх.

А заступник директора з наукової роботи природного заповідника «Медобори» Галина Оліяр додала, що цьогоріч через травневе похолодання цвітіння неопалимої купини дещо змістилося у часі. Але щодня Товтрові схили, а особливо гори Гострої, набирають все більш інтенсивного блідо-рожевого відтінку.

Побачити усю красу цвітіння неопалимої купини туристи можуть, коли пройдуться еколого-освітніми стежками Медоборів разом із спеціалістами з природного парку.

Супер-хіт карантинного періоду записало ВІА Кип’яток (відео)

Тернопільський гурт “ВІА Кіп’яток” презентував новий кліп.

21 травня відбулася його прем’єра.

Цього разу виконавці присвятили пісню карантину. А саме – місцю де люди найчасніше проводять свій вільний час, тобто дивану.

Судячи з коментарів, веселий гумористичний кліп припав до душі, чимало українців впізнали у ньому себе.

ВІА Кип'яток "На дивані"

Супер-хіт карантинного періоду ВІА Кип'яток "На дивані"

Опубликовано Like позитивні новини Понедельник, 25 мая 2020 г.

 

Топ-10 місць Тернопільщини з неймовірними краєвидами, куди можна поїхати на вихідні (фото)

Поїздка у мальовниче місце рідного краю – чудова нагода бюджетного та активного відпочинку.

1.Село Монастирок на Борщівщині.

Каньйон річки Серет Довгий час село називалося не Монастирок, а Міжгір’я. Воно і справді лежить між високих берегів Серету недалеко від Касперівського водосховища – там Серет впадає у Дністер.

2.Русилівські водоспади.

Бучацький район Каскад із 15 водоспадів простягається в трикілометровому каньйоні, що неподалік від невеликого села Русилів. Каньйон, затишно сховався в лісовому гаю, – пам`ятка місцевого значення. Тут ви зустрінете і зовсім невисокі півтораметрові водоспади, і спадаючі з висоти 12-ти метрів.

3. Плебанівський віадук на Теребовлянщині

Унікальний міст знаходиться за 3 км. від Теребовлі у с. Плебанівка. Побудований міст австро-угорцями у 1896 році і є видатною пам’яткою архітектури нашого краю.

4. Урочище “Криве”.

Розташоване на околиці села Добрівляни Заліщицького району В урочищі річка “Серет” впадає в річку “Дністер” та утворює мальовничу долину з високим лівим і майже пологим правим берегами. Переїхавши міст і звернувши праворуч, потрапляємо в села Виноградне і Зозулинці. Між ними на вершині дністровського схилу збереглася вузенька смуга степової рослинності. Ця місцевість – унікальна знахідка мальовничої  природи краю.

5. Озеро,  що не замерзає, у селі Вікно на Гусятинщині

Назву селу дала група карстових озер, що знаходяться поблизу нього, які місцеві жителі звуть «вікнами». Близько 20 млн років тому на цій території вирувало Сарматське море. Сьогодні від нього залишилися тільки частини рифів, що утворили пагорби висотою кілька сотень метрів. У низині, оточеній цими пагорбами, утворилися озера. Їх було більше 20, але до 1980-х років їх залишилося тільки п’ять, та в результаті меліорації ще три озера зникло Озера Синє і Безодня – заповнили вапнякові порожнини. Глибина озер становить близько чотирьох метрів, але глибину печер, з яких «вікна» вирвалися назовні, виміряти неможливо. Вони бездонні й ніколи не замерзають.

6. Піщаний кар’єр в селі Капустинці поблизу Збаража

Сюди часто з’їжджаються туристи, щоб просто відпочити або зробити фотосесію. Родзинкою кар’єру є став з аквамариновим кольором води.  Кар’єр у Капустинцях розташований за 40 кілометрів від Тернополя.

7. Село Рай у Бережанському районі

У селі є Раївський парк — пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, де зберігається Раївський мисливський палац. Поблизу села ростуть ботанічні пам’ятки природи — дерева “Богатир” та “Велетень”.

8. Джуринський водоспад.

Розташований біля села Нирків Заліщицького району Джуринський водоспад – найбільший рівнинний водоспад в Україні. Своєю назвою водний красень зобов`язаний однойменній річці Джурин. Протяжність Джуринського водоспаду – 16 метрів. Тиск води настільки великий, що, перебуваючи поруч з спадаючою водою, складно розчути інші звуки. Чудовим доповненням до стрімкого водоспаду є красивий лісовий ландшафт. Розташований водоспад в урочищі Червоному та входить до складу Національного природного парку “Дністровський каньйон”. Спершу варто їхати до села Нирків, а звідти за вказівниками.

9. Водоспад “Дівочі сльози”.

Розташований недалеко від села Петрів у Бучацькому районі На сьогодні “Дівочі сльози” – одне з найпопулярніших місць серед туристів. Відвідати його можна безкоштовно, оскільки територія довкола відкрита для всіх охочих. До того ж, тут облаштовані місця для відпочинку, а в річці – для любителів поплавати. З Тернополя до водоспаду напряму дібратися не можливо. Спочатку автобусом варто дібратися Бучача, а вже звідти до села Петрів.

10. Язлівець Бучацького району

Помилуватися неймовірними краєвидами та чудово відпочити на природі можна у Язловці Бучацького району. Туди варто їхати на декілька днів, адже побачивши Язловець, вам просто не захочеться їхати додому! Нічліг можна знайти у Язловецькому монастирі, двері якого завжди відкриті для туристів та паломників. Територія Язловецького монастиря – надзвичайно умиротворене місце з чудовим парком, який є пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. Територія парку дуже чиста та облагороджена, тут росте багато дерев, кущів та квітів, всюди є лавочки.
Посилання на джерело: https://te.20minut.ua/Podorozhi/top-7-mists-ternopilschini-z-neymovirnimi-kraevidami-kudi-mozhna-poyih-10712369.html

Ревінь знову у тренді

Шматки румбарбару, вмочені у цукор, колись були неабиякими ласощами на початку літа. Та з часом кущ почали сприймати як бур’ян, забувши, що його можна використовувати для приготування смачних і корисних десертів. Нині ж ревінь переживає період відродження популярності — відомі кулінари презентують різноманітні рецепти із кисло-солодкими стеблами.

Батьківщиною ревеню вважають Тибет і Китай. Стародавні китайські ціли­телі призначали висушений ко­рінь ревеню як жарознижуваль­ний засіб. Найперші згадки про це датовані 2700 до н. е. Сьо­годні ж ревінь росте практично на всіх континентах, та найбіль­ше його вирощують у США і Ве­ликій Британії.

Англійці, які обожнюють ре­вінь, навіть розробили в кінці XIX століття особливу технологію його вирощування. У закритих теплицях стебла ревеню виро­щували до 60 см, зрізали їх при світлі свічок, щоб зберегти ніж­ний смак і особливий колір. До 1962 року з «ревеневого трикут­ника», що утворився у графстві Йоркші, щодня ходив спеціаль­ний «ревеневий» експрес, який доставляв свіжі стебла у Лон­дон. Донині щорічно в Йоркші у лютому проводять фестиваль на честь цієї рослини.

В Україні ревінь часто назива­ють румбамбаром, рабабаром. Це слово перекладають як «чу­жинець з берегів Волги». Саме цей різновид — «сибірський ре­вінь», який шанували в Європі, і дав йому назву.

Вітамінів у ревеню більше, ніж у білоголової капусти, огір­ках, помідорах та інших тради­ційних городніх культурах. Лише два стебла можуть задовольни­ти добову потребу людини у ві­таміні С. Ревінь допоможе по­ліпшити апетит, травлення і наситити організм корисними речовинами. Він містять також вітаміни групи А, B, PP, каро­тин, пектин, а також калій, маг­ній, фосфор і має загальнозміц­нювальні і тонізуючі властивості. Ревінь є хорошим жовчогінним і проносним засобом. Сприят­ливо впливає на рівень цукру в крові і гостроту зору. Його вико­ристовують як протизастудний засіб, а також при анемії.

Ревінь часто використовують як овоч у салатах, борщах, соу­сах. Оскільки його так часто го­тували як фрукт, а не як овоч, що у середині минулого століття нью-йоркський суд саме фрук­том його й проголосив.

Використовують його й у пи­рогах, галетах, крамблах, ро­блять з нього варення, желе, муси, пудинги, цукати, варять компоти, киселі, роблять вино… У Великій Британії, Ірландії та США ревеневий пиріг — улюбле­на для багатьох страва.

Пиріг з ревенем на сметані

165 г (12 ст. ложок) вершко­вого масла, 2 склянки цукру, 220 г ревеню (приблизно 5 стебел завтовшки 1 см), близько 1,5−1,75 склянки борошна, 1 ч. ложка крупно­зернистої солі, 0,5 ч. ложка соди, дрібка меленого мус­катного горіха, 2 великі яйця, ¼ склянки кислого молока або кефіру, ¼ склянки сме­тани, 1 ч. ложка ванільного екстракту, 1 ч. ложка дрібно натертої лимонної цедри.

Розігріти духовку до 175 °C. Скропити олією дно і внутрішні стінки квадратного металевого дека розміром 22 см. У невели­кій каструлі на середньому вогні нагріти, часто помішуючи, 4 ст. ложки вершкового масла і ¾ склянки цукру, поки масло не розтане. Перелити у підготов­лену форму. Розрізати ревінь горизонтально навпіл від краю до краю, поклавши пласким бо­ком донизу. Тримати верхню і нижню частини разом і наріза­ти стебла навскіс на шматки за­вдовжки близько 5 см. Загалом має вийти близько 90 шматоч­ків. Розкласти їх у вигляді ялин­ки на дні підготовленої форми, спершу поставивши верхівки в ряд під кутом 45°, потім — у про­тилежному напрямку наступний ряд (пари мають утворити аку­ратну букву V). Злегка втисну­ти шматочки ревеню в цукро­ву суміш, щоб вони прилипли. У мисці змішати борошно, решту цукру, сіль, соду, мускатний го­ріх. У невеликій каструлі розто­пити решту (8 ст. ложок) масла, перелити в більшу миску. Дода­ти яйця, кисле молоко, смета­ну, ваніль, лимонну цедру і зби­ти на однорідну масу. Змішати борошняну суміш з яєчною і за­місити тісто. Вилити тісто на ревіть у формі і акуратно роз­рівняти. Злегка тричі гримну­ти формою об стільницю, щоб вийшли всі бульбашки пові­тря. Випікати, поки зубочистка, встромлена в середину пирога, не вийде чистою, а сам пиріг не покриється золотистою скорин­кою, близько 40 хв. Перекласти його на решітку і дати охолонути 10 хв. Перевернути форму з пи­рогом на блюдо. Дати охолону­ти близько 1 год., нарізати.

Десерт з ревенем і полуницями

2 склянки полуниць (очище­них і нарізаних шматками), 2 склянки нарізаного реве­ню, 0,5 склянки цукру, 0,5 склянки води, 1 склянка борошна, 2 ч. ложки роз­пушувача, ¼ ч. ложки солі, 0,5 склянки молока, ледь підсолоджені збиті вершки.

У каструлі з кришкою, яка щільно закривається, зміша­ти полуниці, ревінь, цукор і 0,5 склянки води. Варити на серед­ньому вогні при малому кипінні близько 10 хв. Тим часом у мис­ці змішати борошно, розпушувач і сіль. Додати молоко і швидко перемішати. Опускати тісто лож­ками на поверхню ледь киплячих фруктів. Готувати 10 хв без криш­ки, потім накрити кришкою і го­тувати ще 10 хв. Подавати в не­глибоких чашах, прикрасивши збитими вершками.

Джерело: Високий замок

Українець на балконі в Італії приголомшливо зіграв мелодію «Чорнобривців» (Відео)

Скрипаль Назар Рутковський, який живе у Неаполі, приголомшливо зіграв на своєму балконі популярну українську пісню.

Стоп 10 фраз, які не можна говорити чоловікові в ліжку

Чоловіче его крихке, як мильна бульбашка і якщо воно лопається від усвідомлення того, що жінка краще водить машину або домагається більших успіхів в кар’єрі, то уяви, що з ним трапиться, якщо сказати щось не те в ліжку, пише Ліза

Як зберегти ніжну психіку чоловіка після сексу?

Ми зібрали найстрашніші і неприємні теми і фрази, які тільки можна знайти. Чи варто говорити про це з чоловіком після сексу? Тільки якщо хочеш, щоб він став у вас останнім.

Жахливі теми для розмови у ліжку

Питання, що стосуються сексу, не дають нам спокою.

Якщо не хочеш однією фразою перекреслити місяці ваших відносин, дізнайся, про що не варто говорити в ліжку з чоловіком.

Критикувати його дії

Конструктивна критика корисна, але не завжди доречна. Впевнена, що коханому буде приємно почути зауваження під час сексуальних ласк? Це не означає, що потрібно мовчати, коли тобі неприємно чи боляче. Поясни чоловікові, в чому справа, але без докорів і моралей. Обговорення промахів партнера краще залишити на потім. Така розмова має відбуватися за межами спальні.

Наводити як приклад інших чоловіків

Навіть впевненого в собі чоловіка порівняння з колишнім може збентежити. Особливо якщо зауваження робляться в стилі: «А ось Сергій вмів так…».

Жодному мачо не хочеться змагатися з образом з твого минулого і, тим більше, терпіти незрима присутність третього в ліжку. Обговорювати розмір його гідності Розмір чоловічого члена — одна із найбільш наболілих тем для представників сильної половини людства. Тобі ніколи не пробачать питання з розряду: «І це — все?». Не роби поспішних висновків. Дозволь коханцеві проявити себе у всій красі. Коментувати розмір, форму та інші характеристики його гідності краще тільки в позитивному ключі. Якщо не можеш зробити комплімент — промовч.

Багато базікати

Коли чоловік збуджений, йому зовсім не хочеться слухати твої розповіді про шопінг з подругами або обговорювати похід в ресторан в прийдешні вихідні. Надмірна балакучість не тільки дратує, але й збиває з романтичного настрою. Якщо ти не хочеш, щоб секс з цим партнером став останнім, краще придержи язик за зубами. Обмінятися емоціями і подіями дня можна в кафе або на кухні. Зайві розмови під час сексу заважають обом коханцям.

Планувати

Питання в дусі «А давай одружимось?» або заяви про те, що ти вже придумала імена ваших майбутніх дітей, недоречні під час статевої близькості. Так, в пориві пристрасті чоловік готовий наобіцяти тобі золоті гори. А на наступний ранок його і слід прохолоне. Чи не піднімай тему шлюбу під час сексу, особливо якщо з партнером ви зустрічаєтеся не так давно.

СТОП-5: невідповідні фрази для розмови

Є також кілька фраз, які варто приберегти для внутрішнього монологу, а не для розмови з хлопцем. Чоловіче его — крихке, як мильна булька, нагадуємо.

«Ой, а ти вже все?»

Можна натякнути трохи менше тонко, запропонувати продовжити прелюдію, але тільки не говорити прямо і в лоб. Ця фраза може буквально порвати на шматки ніжне его і впевненість в собі будь-якого чоловіка і тоді вийде дуже неприємна ситуація.

«Який маленький!»

По-перше, коментувати чужі геніталії — це некрасиво. А по-друге, чоловік не вибирав народитися з певною довжиною, і стібати його за те, що програв генетичну лотерею — так собі подвиг, не по-лицарськи.

«Ну, буває з усіма»

Наша психіка допомагає заспокоїтися після невдачі, якщо такого ж результату досяг хтось ще. Але це не стосується сексу. Чоловік не заспокоїться від новини про те, що «програють» в ліжку ще мільйони інших мужичків по всьому світу.

«А ось мій колишній!..»

Не треба. Просто не потрібно. «А скільки дівчат у тебе було до мене?» Краще не ставити запитань, якщо не хочеш знати відповіді на них.

0фанитак
0фоловерислідувати
3,761фоловерислідувати