Середа, 20 Серпня, 2025

10 синів приїхали з усього світу привітати батьків з 50-річчям шлюбу (відео)

Десятеро синів, яких виростили Марія та Зіновій Скоці, завжди приїжджають на день народження до мами і тата, де б не були, — чи за кілька кілометрів у райцентрі, чи за тисячі за океаном. І коли батьки святкували золоте весілля, у маленьке поліське село Гута-Камінська з’їхалися усі десятеро синів з невістками та дітьми.

Степан, Ігор, Андрій, Роман, Анатолій, Віталій, Володимир, Сергій, Микола, Олександр — 10 синів виростили Марія та Зіновій Скоці зі села Гута-Камінська Ка­мінь-Каширського району Во­лині. І дочекалися стільки ж не­вісток. За рідних дочок стали їм Олена, Люба, Світлана, дві Люд­мили, Віта, дві Ані, Оксана, Ліля. П’ятеро синів із сім’ями жи­вуть у Києві, Луцьку, райцентрі, п’ятеро — у Штатах.

— Хлопці наші — роботящі, до­помагають один одному, — каже Марія Андріївна. У її словах зву­чить така велика гордість, що виростили з чоловіком таких по­рядних, чуйних синів. — Кажуть, щоб ми не тримали хазяйства, бо все нам куплять. Батькові на 70 років навіть машину подару­вали, вже й на нову поміняли, трактор купили.

Підросли хлопці, і один за од­ним почали приводити до хати невісток. Коли сини придивля­лися собі дівчат, батьки щове­чора молилися: щоб стала чужа дитина рідною. Вибирали собі наречених саме з віруючих, бо самі виросли в такій сім’ї. Хлоп­ців вдома змалку вчили: треба читати Біблію і робити добро. Пішли онуки — мама летіла на­віть за океан їх глядіти. Тому ви­йшло, що у кожної невістки до­велося пожити: у кого місяць, а в кого й три. І ніде не почувала­ся зайвою.

Усі десять невісток, яких пані Марія називає донечка­ми, кличуть її мамою. «Коли на свята збиралися, на кухні нас п’ятеро хазяйнувало! — каже невістка Люба. — Разом і пісню затягуємо. Тато каже: «Людські невістки сваряться, а наші спі­вають!».

На день народження батьків завжди з’їжджаються сини, про­те ще не збиралися разом неві­стки, бо як не в одної, то в іншої клопоти з малими дітьми. І на золоте весілля, на жаль, потра­пили не всі. Проте усі десять синів були. А з ними — внуки, родина, п’ятеро невісток (одна прилетіла аж з Америки).

— Навезли подарунків ба­гато! Посуд поміняли, купи­ли морозильну камеру, навіть гардероб мені і батькові новий придбали, — тішиться мама.

Святкових дат у цій роди­ні щороку близько сотні. Та все ж на золоте весілля замовили ресторан, де зібралося з півсо­тні гостей. Мама одягнула ве­чірню сукню, а тато — костюм. І пішли спогади…

…Зіновій був водієм, вона працювала ревізором. Дідусь Зіновій зі сльозами на очах зга­дує, як зустрів свою Марію. «Я зустрівся з нею, вона мені ска­зала, що вірує в Бога, о, думаю, така дружина мені й треба», — каже дідусь.

Дід Зіновій теж ріс у багато­дітній родині і рано залишився сиротою. Не з чуток знає про війну та злидні. Аби вкотре по­чути дідусеві історії, внуки гур­том вмощуються біля теплень­кої грубки. Тут колись грілися і їхні тати. «Це був центр нашо­го життя. Ось тут. Намерзлись у школі, прийшли, бо школа була далеко, кілька кілометрів, ми швиденько всі сюди», — згадує один зі синів.

Бабуся Марія у свої сімде­сят п’ять знає напам’ять дні на­родження усіх своїх онуків.

“Два крила – молитва та праця”: розповідь про Романа Сасанчина його старшої сестри Надії

«Росте черешня в мами на городі, стара-стара, а кожен рік цвіте», – з такими музичними рядками 26 квітня 2020 року підкорив серця багатьох людей переможець ювілейного шоу «Голос країни» Роман Сасанчин, уродженець с.Садки, що на Тернопільщині, а для мене – рідний брат… Скільки на серці приємних спогадів нашого з ним дитинства, скільки вдячності вам, дорогі краяни, за те, що повірили та підтримали нашого Ромчика! пише Колос

 ЛЮБИВ СЛУХАТИ МУЗИЧНІ ШКАТУЛКИ

Роман Сасанчин – це ім’я звучить на вустах багатьох гордо, а у нас, його рідних, з присмаком леліючої любові до рідної кровинки. Як довелось іти до вибореної мрії? Спробую поділитись…

Народився Ромчик 1 квітня 2002 року, на вісім із половиною років молодший за мене. Тоді квітувала весна і  разом із нею – ощасливлена наша родина, бо у сім’ї Василя  та Євдокії, наших батьків, з’явився на світ синочок.

Ще зі сповитку Ромчик любив співати: голосно агукав, вслухався у мелодії популярних на той час музичних шкатулок. З раннього дитинства (4-5років) наспівував українські народні та естрадні пісні, якими захоплювався з телеекранів, особливо йому сподобалась пісня «Яворина» Назарія Яремчука. А про те, що доля зведе його зі сценою, навіть і мріяти було годі!

Нам часто пригадуються дитячі миті, коли Ромчик навшпиньках міг годинами стояти перед дзеркалом, самостійно зав’язувати татову краватку. У дитячому садочку він відзначився тим, що з характерною для  дорослих манерою  виконував пісні на свята, а найбільше  – «Яворину» Назарія Яремчука. Це не могло не дивувати не тільки вихователів, а й всіх, хто слухав Ромчика.

На Святі першого дзвоника, у першому класі, Ромчик мав сольний виступ. З восьми років почав навчання у Товстенській музичній школі (у класі гри на акордеоні, викладач Олег Павлович Николяк). Мабуть, відтоді Садківська і Товстенська шкільні родини назавжди прийняли у своє коло замріяного хлопчика з піснею на вустах та власним музичним супроводом. Дивовижним було все: його дитяча усмішка, його рухи на сцені, важкий і вдвічі більший акордеон, який він з легкістю опанував.

Як Роман отримав шанс виступити на районному рівні? Так, на районному. Адже, щоб іти на велику сцену, завжди потрібна та публіка, яка полюбить  тебе, дасть поштовх, щоб мрія зародилась. Талант дев’ятилітнього Ромчика помітила методист Іванна Дмитрівна Пішко на шкільному вчительському семінарі, а звідти – Роман бере студії вокалу в педагога Олександри Адамівни Іліщук в Заліщицькому районному будинку дитячої та юнацької творчості.  Саме вчительська майстерність та  Ромчикова любов до музики допомогли йому в 2012 році взяти участь у районному музичному фестивалі на берегах Дністра, де хлопець закохав у себе не тільки жителів с. Добровляни, а й району.

Враження від концерту настільки сколихнули наші серця, що ми відчули прагнення Ромчика  і вирішили допомогти втілити його мрію – побувати на великій сцені… Восени 2012 року подали заявку на  участь у першому випуску «Голос. Діти». Ромчик не пройшов, але його спів та артистичний образ змусив цілу країну повірити у нього та його особливу любов до пісні.

 ПЕРША ПЕРЕМОГА

Як  кожний шлях, який починається з молитви та віри, і прослави Бога, не може бути не поміченим і марним, так творча стежинка мого брата, за Господнім промислом, розпочалась у дуже дивний спосіб.

На святковій Літургії  церкви Воскресіння Господнього УГКЦ у рідному с. Садки десятилітній Ромчик разом із парафіянами та настоятелем храму,  о.Іваном Полевим зустрічали гостей: Владику Дмитра Григорака (єпарха Бучацького) та сестер Згромадження Пресвятої Родини з  м. Чорткова. Тоді Ромчикові випала особлива місія – співати духовну пісню для гостей, а ще тримати жезл Владики під час Богослужіння.

Та на таке маленьке служіння Господь мав свій план. Сестра Марія Кузь і досі згадує, що якби не та мить, коли треба було тримати жезл єпископа на Літургії комусь із дітей,  не дізналась би про Ромчика, бо саме його вона попросила послужити таким чином. «Я покликала  хлопчину і попросила: «Можеш потримати жезл Владики?» На що Ромчик відповів: «Я ще й співати маю!» Та сестра у відповідь запевнила: «Спочатку тримай жезл, співати будеш потім». Тоді інші діти сказали: «А хіба ви не знаєте, хто це? Це ж – Роман Сасанчин! Його по телевізору показують!». Ромчик чемно взяв єпископський жезл і тримав під час Літургії. Такий дитячий послух у той день слугував тому, що сестри-монахині зацікавилися Ромчиком, звичайним хлопчиною, і запросили взяти участь у Міжнародному конкурсі сучасної релігійної пісні «Пісня серця», який стартував у Бучацькій єпархії.

Роман тоді отримав перше місце на єпархіальному рівні, а відтак привіз перемогу першого місця з патріаршого рівня. 31 червня  2013 року Роман представляв всю округу  у Львівській філармонії, де відбувся гала-концерт, Ромчик, отримавши перше місце  у молодшій віковій категорії, виконував авторську пісню «Крила життя», слова до якої написав сам, а музику отець-парох Іван Полевий:

Чому я людина? Чому я не птах?

Чому я так хочу без крилець літать?

Чому я не бачу калину згори?

Чому не колишуть у небі вітри?

Мабуть, ця перша перемога на духовному конкурсі, віра і любов до Бога, допомогли Ромчикові здобути згодом вже іншу – світську перемогу.

Кажуть, що людина  має два крила – молитва і праця, які підносять її до неба. Саме молитва рідних, багатьох добрих людей і Романові зусилля змогли все ж таки зростити крила, про які вперше дитиною заспівав у своїй авторській пісні. Пізніше на змаганні «Голос. Діти» Роман знову співатиме про крила і знову здобуде перемогу. Як вдало тоді тренер Тіна Кароль підібрала  йому пісню!

Опісля Роман здружився з монахинями, знайшов серед їхніх вихованців нових друзів, неодноразово побувавши у літніх дитячих християнських таборах, які організовували сестри Пресвятої Родини. Ці зустрічі, духовні науки, молитви зростили у його душі неабиякий духовний пагін для життя.

МРІЯ СПІВАТИ ДЛЯ УСІЄЇ УКРАЇНИ ЗДІЙСНИЛАСЬ!

Саме тоді Роману надійшла пропозиція навчатись у Львівській музичній школі-інтернаті ім. Соломії Крушельницької, і вже в 2013 році  хлопець відділився від родинного гніздечка, щоб здобувати музичну освіту. Його викладачкою вокалу була Анна Вікторівна Носова. Батькам і мені – як старшій сестрі –  важко було тривалий час не бачити брата,  хоча ми розуміли, що ті знання прокладають  йому дорогу в життя. І вже у віці 13 років Роман взяв  участь у «Голос. Діти-2». Це переможне випробування стало маніфестом віри і розвитку здібностей.

У 2015 р. я завершувала навчання у Чернівецькому університеті ім. Юрія Федьковича, а Ромчик  отримав омріяну перемогу. Наше серце раділо за нього, а оплески, як зорепад, посипались на нього. Братові довелось поєднувати навчання, закордонні фестивалі та конкурси, в яких отримував нагороди, з концертними виступами по всій Україні. Так він побував, мабуть, чи не в усіх регіонах, співав для вояків, проводив благодійні концерти, та співав для усіх, хто бажав слухати його виконання. Знаковою для нього стала подія запису першого кліпу «Мамина зірка» «Студією 1+1» та сценічна зустріч з багатьма відомими артистами: Тіною Кароль, Олегом Скрипкою, Іваном Гандзерою, Віктором Павліком та ін. Найбільше згадую концерти, приурочені Дню міста, на яких і мені вдавалось закулісно насолоджуватись голосом Романа. Це було справді магнетичне лунання його душі. Перебування на одній сцені з багатьма відомими людьми, мабуть, виробили в Романа артистичність…

ЗАКОХАНИЙ У ПІСНЮ

Після закінчення навчання у Львівській музичній школі, у 2018 році Роман вступає у Теребовлянський коледж культури  і мистецтв на вокальний відділ, а в 2019 році бере участь у десятому ювілейному шоу…  Уже юнаком Роман виходить на омріяну сцену. На сліпих прослуховуваннях він перебував з мамою, а на музичних боях та нокаутах його підтримував викладач з вокалу Петро Васильович Кутний. Мабуть, за цей період, Роман подорослішав не тільки для глядачів, а й особисто для мене, для батьків.

Після перемоги, яку подарувала йому Україна і зарубіжжя, у Романа наче заново виросли і зміцніли крила. Багато недоспаних ночей… Зараз Роман акомпанує нові мелодії, які, надіється, згодом зможе почути публіка. Це тішить, адже для чогось доброго самої любові замало, потрібен ентузіазм, невтомна праця та нові щаблі мрій.

Романа часто порівнюють із Назарієм Яремчуком, світлої пам’яті народним артистом України, з його такою щиросердною і захопленою манерою виконання, з його любов’ю та пошаною до всього українського. У дечому і наша сім’я бачить цю схожість, мабуть, тому, що ми з Ромчиком виростали на піснях музичної плеяди українського відродження – Володимира Івасюка, Оксани Білозір, Василя Зінкевича, Раїси Кириченко, дуету «Писанка» та ін. Наша люба матуся у  побуті теж іноді любить наспівувати пісні. Оскільки мама родом з Карпатського краю, то й виходять вони з гуцульським колоритом, такі жваві і наповнені свободою.  Найбільша наша мрія – щоб творчість Ромчика теж творила нову одухотворену весну для української пісні на здобутках минулого та з новизною сучасності.

Ми дякуємо усім вчителям, добрим людям, що зустрілись на шляху Романа, усім вам, дорогі краяни за те, що підтримали його в цьому шоу і подарували знову відчуття перемоги, а головне почуття вдячності та любові до усіх глядачів. Хай береже вас Бог!

Надія Сасанчин

Світлини – з сімейного архіву.
Заліщицька районна газета “Колос”

Хобітхілс. На Франківщині є унікальне поселення із фільму «Володар перснів» (ФОТО, ВІДЕО)

Саме наш край оспівується піснею: «Там де гори, полонини, де стрімкі потоки-ріки, де смерічок ген розмай».

І підтверджень мальовничій красі багато: найвище село України Дземброня, єдиний у світі активний грязьовий вулкан, унікальний острів Інь-Янь тощо.

Однак сьогодні йтиметься про дещо казкове – гуцульський Хобітхілс, розташований поблизу Верховини Верховинського району. Попри незавершений стан, туристична родзинка уже популярна не лише в Україні, але й далеко за її межами.

До слова, саме у Верховині знаходиться музей унікального музиканта-віртуоза.

Автором проєкту незвичного містечка став Андрій Боєчко. Чоловік вирішив не просто продублювати архітектуру відомо усім поселення з саги «Володар перснів», а створити дещо автентичне.

«Це не бутафорське кіношне поселення, а справжнє. Головне – повністю екологічне, енергозберігаюче – розповідає Боєчко. – Станом на сьогодні уже зведені дерев’яні будиночки. Декотрі навіть вмонтовані в земляні насипи. Залишилося добудувати інші приміщення, засіяти травою, облаштувати інфраструктуру. Насправді, роботи ще дуже багато».

Загалом містечко разом з кількома десятками будиночків розташовується на пагорбі на окраїні Верховини. Окрім житлових приміщень на території туристичного комплексу облаштують: тарзанку, санну та лижну траси, колибу, трасу для зорба, майстерні (килимарів, гончарів, різьбярів, ковалів), пасіку. Головною окрасою Хобітхілсу стане невелике струмкове озеро із осетрами та фореллю.

Як повідомляють організатори, перші 10 криївок готові приймати туристів вже 15 червня. Інші будиночки планують облаштувати до 15 липня 2020 року.

«Зараз на території містечка зведено 20 криївок, прокладено 400 метрів дороги, змонтовано три сучасні очисні септики, споруджено колибу, медпункт, викопано ставок, який з часом буде зариблено струмковою фореллю та дунайським лососем, завезено вулики. Карантин дещо обмежив нас, однак облаштування триває на повну».

Попри пандемію коронавірусу, Хобітхілс планує прийняти перших туристів у раніше зазначений час. Вже навіть триває бронювання місць, однак ціна поки не відома. Таке бажання керівники проєкту обґрунтовують відсутністю скупчення людей.

«Містечко знаходиться за межами Верховини. Навіть за наявності всього обслуговуючого персоналу та туристів, тут буде до 50 людей».

Водночас Боєчко наголошує, що Хобітхілс – не готель. Тому очікувати звичних «все включено» не варто. Акцент – на гуцульську автентичність, місцеві звичаї, традиції.

«Так, це дещо дивне поєднання: місто-казка та реальні будні наших предків. Проте саме так ми можемо зацікавити молодь до історії рідного народу та показати її особливості туристам з інших держав».

Добратися до Верховини з Івано-Франківська можна прямим рейсовим автобусом. Поїздка займе майже три години.

Христина СЛОТА, Панорама Прикарпаття
фото, відео з соцмереж та відкритих джерел

 

5 освіжаючих напоїв які можна приготувати вдома

У спекотний літній день можна підняти собі настрій, освіжившись прохолодним напоєм. Головний з них, звичайно ж, лимонад. Спочатку лимонад робили на основі лимонного соку з додаванням води та цукру. Це один з перших напоїв, який стали виробляти промислово, причому незабаром для цього стали використовувати не тільки лимони, але і інші фрукти і ягоди. Втім, зроблене своїми руками завжди краще: ви точно можете бути впевнені, що вживаєте вітаміни без консервантів. І зовсім не обов’язково обмежуватися лимонадом. Адже ще можна зробити квас, морс або коктейль.

Домашній лимонад

  • лимони великого розміру – 3 шт.
  • цукор – 3-4 ст. л.
  • апельсин – 1 шт.

Крок №1

Фрукти вимити. З двох лимонів і апельсина тонко зрізати шкірку. Скласти лимонну і апельсинову цедру в миску. За допомогою соковижималки для цитрусових вичавити сік з лимонів і апельсина і додати до цедри.

Крок №2

Всипати 3 ст. л. цукру. Влити 700 мл окропу, перемішати, накрити і залишити на ніч у прохолодному місці.

Крок №3
На наступний день настій знову перемішати і додати ще 1 ст. л. цукру, потім процідити через велике сито. Розлити лимонад в скляний посуд і ретельно охолодити. При подачі розбавити на одну третину газованою водою.
Крок №4
Домашній лимонад готовий.

Молочний коктейль

  • молоко – 500 мл
  • банан – 2 шт.
  • ванільне морозиво – 100 мл
  • ванільний цукор – 1 ч. л.
  • кориця – щіпка

Крок №1
Банани очистити від шкірки і нарізати великими шматками. У чашу блендера влити молоко, покласти банани, ванільний цукор і морозиво. Збивати протягом 1-2 хв., до утворення густої піни.
Крок №2
Коктейль розлити в келихи і відразу ж подати.

Хлібний квас

  • житній хліб – 400 г
  • вода – 2 л
  • свіжі дріжджі – 20 г
  • борошно – 1 ст. л.
  • свеженатертий хрін – 50 г
  • мед – 2 ст. л.
  • родзинки – 50 г
  • цукор – 100 г

Крок 1
Закип’ятити воду. Хліб нарізати скибками, злегка підсушити.
Крок 2
Скиби хліба розрізати на шматочки і скласти в трилітрову банку.

Крок 3
Залити хліб окропом, накрити кришкою і залишити на 3-4 ч. Дріжджі розвести невеликою кількістю теплої води, додати борошно, перемішати і дати постояти 1 год.
Крок 4
Хлібний настій процідити через дрібне сито, щоб в ньому не залишилося хлібних крихт.
Крок 5
Додати до настою дріжджі і цукор, накрити серветкою і поставити в тепле місце на добу (а краще на 2 доби). Потім охолодити.
Крок 6
У половину охолодженого квасу додати половину натертого хрону і мед. Ретельно розмішати. Розпарити в гарячій воді родзинки протягом 20-30 хв., Відкинути на друшляк; всипати в другу половину квасу разом з рештою хроном, розмішати.
Крок 7
Квас з житніх сухарів готовий.

Морс із порічок

  • червона смородина – 250 г
  • цукор – 5 ст. л.
  • вода – 1 л

Крок 1
Червону смородину вимити в холодній воді, обсушити. Акуратно зняти ягоди з китиці.
Крок 2
Покласти смородину в миску, злегка розім’яти ложкою. Додати 2 ст. л. холодної кип’яченої води, розмішати.
Крок 3
Перекласти ягоди в сито, віджати сік. Якщо ягоди погано дають сік, додавати потроху кип’ячену воду. Поставити сік в холодильник.
Крок 4
Розім’яті ягоди помістити в сотейник, влити 3 склянки гарячої води, поставити на вогонь і довести до кипіння. Зменшити вогонь і варити 8 хв. Зняти з вогню, накрити кришкою і дати настоятися 25-30 хв. Потім відвар процідити, віджати в нього ягоди.
Крок 5
Додати в відвар цукор і розмішати до повного розчинення. Дати охолонути до кімнатної температури.
Крок 6
Влити у відвар охолоджений сік, перемішати і повернути в холодильник.
Крок 7
Морс із червоної смородини готовий. При подачі прикрасити келихи гілочками червоної смородини. РАДА * З цієї ж технології ви можете приготувати морс з чорної смородини, чорниці, лохини, журавлини. * А якщо ви додасте в напій 1 ст. л. крохмалю, розведеного в 1 ст. л. води, і проваріть на невеликому вогні, постійно помішуючи, у вас вийде дуже смачний ягідний кисіль.

Узвар

  • сушені яблука, курага і чорнослив – по 100 г
  • цукор – 4 ст. л.
  • мед – 4 ст. л.
  • родзинки – 2 ст. л.
  • лимон – 0,5 шт.
  • паличка кориці – 1 шт.
  • гвоздика – 6 бутонів

Крок 1
Налити в сотейник 1 стакан води, покласти корицю і гвоздику. Довести до кипіння і варити 5-7 хв. Зняти з вогню, накрити і відставити.
Крок 2
Сухофрукти промити, покласти в каструлю і залити 2,5 л води. Додати цукор і мед, всипати родзинки. Довести до кипіння, варити під кришкою на повільному вогні 30-35 хв.
Крок 3
Настій з прянощами процідити, додати до сухофруктів ароматизовану воду. Лимон нарізати часточками і також додати в напій. Довести до кипіння, зняти з вогню, накрити. Дати настоятися 10-12 год.
Крок 4
Напій із сухофруктів готовий.

“Теrrа інклюзія” 2020 – кого там можна прочитати

Переможці спецвідзнаки “Інклюзивні оповідання “Terra інклюзія”:
Наталія Чайковська за твір “Дивна Іларія” та Олеся Маркович за твір “Офіціант”.

Оповідання-переможці, а також ще 10 оповідань-фіналістів увійдуть до цьогорічної збірки “Terra інклюзія 2020”.

Оповідання-фіналісти:
Семеняк Валентина (“Незовибатько…Дубогрій”)
Гаврилюк Іван (“Так сказала мені дівчина-ангел”)
Овдійчук Тетяна (Подорож Блакитної Кицьки”)
Івашуткіна Юлія (“На своєму місці”)
Венцик Тетяна (“Суперзірка”)
Литвиненко Валентина (Заслужи свою долю”)
Якименко Анастасія (“Я не гратиму Шопена”)
Іщенко Яна (“Подаруй метелику крила”)
Святненко Володимир (“Дарунок долі”)
Хоборов Вадим (“Різдвяне диво для маленького Грицька”)

Віктор Павлік пере руками шкарпети своїй нареченій

Про недоліки та чесноти Віктора Франковича дівчина розказала в Instagram. “ВП усі свої речі завжди пере лише сам. Мені не довіряє. Іноді може і мої шкарпетки випрати вручну”, – похвалилася Катя.

Зі слів Репяхової, домашні обов’язки в їхній сім’ї не розділені, і якщо вона не в гуморі готувати, Павлік із задоволенням зробить це сам.

“Усіма фінансовими питаннями в родині завідую я. ВП точно не знає, яку суму ми заробили на місяць (йому це не цікаво), а я знаю”, – розказала дівчина.

“ВП завжди свариться, коли я купую нові речі. Особливо ця проблема була на початку наших стосунків. Він вважає, що жінці достатньо однієї курточки в зиму, я вважаю, що мінімум три і ще плюс шуба. Зі взуттям те саме, він вважає, що досить двох пар на сезон, ну а в мене їх хоча би 5-6”, – заявила вона.

“Та зараз він уже принаймні не реагує так гостро, хоча часто я від нього ховаю нові речі та непомітно пізніше одягаю (sic). Потім говорю: та це ж старе, ти що, забув”, – поділилася Катя своїм лайфхаком.

Наречена зізналася, що вони з Віктором Франковичем полюбляють масні жарти. А ще дуже рідко сваряться.

“Ми дружно живемо та рідко сваримося (тьху-тьху). А навіть якщо і сваримося, довго не зациклюємося. Останній раз ВП не розмовляв зі мною пару годин після того, як взнав, що в мене дві весільні сукні. Він щиро не розуміє, нащо дві”, – зі смайликами зізналася наречена артиста.

Як відомо, через пандемію коронавірусу парі довелося перенести своє весілля. А воно мало відбутися вже за тиждень.

Нагадаємо, колишня дружина Віктора Франковича, Лариса свого часу заявляла, що співак лише за рік залицянь до Каті витратив на неї 200 тисяч гривень, обділяючи при цьому своїх рідних. А ще жінка казала, що Репяхова – не перша, з ким велелюбний Павлік її зраджував, повідомляє “Таблоїд”.

5 правил догляду за шкірою влітку

Влітку шкіра потребує особливого догляду. Спека, відсутність вологи і сонце стають справжнім випробуванням, тому важливо підтримувати свою шкіру, щоб до кінця літа вона виглядала здоровою. Адже саме влітку шкіра стає сухішою, а також проявляються зморшки.

Захист від сонця

Вплив ультрафіолетових променів часто негативний, але якщо захищатися сонцезахисними засобами, а також скоротити перебування на сонці з 12:00 до 16:00, то ви збережете свою шкіру. Найкраще обирати крем з високим SPF, а також UVA захистом. Креми, в яких SPF досягає 100, є лише маркетинговим прийомом, оскільки різниця між SPF 50 і SPF 100 невелика.

Очищення

Очищення шкіри – це важливий етап в будь-яку пору року, але саме влітку він особливо актуальний. Використовуйте м’які пілінги, які дбайливо відлущать забруднення і відмерлі клітини. Це допоможе вашій шкірі дихати, а корисні речовини будуть проникати швидше.

Зволоження та харчування

Відсутність зволоження призводить до основної проблеми – шкіра стає сухою. Важливо використовувати зволожуючий крем-гель. Також корисними будуть сироватки, які сприяють проникненню поживних речовин в шкіру. Важливо, щоб крем містив вітамін Е, який також можна отримувати і з продуктів харчування.

Підтримати водний баланс допоможе спрей. Можна використовувати як готову термальну воду, так і придбати газовану воду, випустити з неї газ і заповнити нею пляшку з пульверизатором. Така вода стане в нагоді вам де б ви не були, адже дуже часто хочеться вимити та освіжити обличчя після довгого перебування під сонцем, але не завжди є така можливість.

Вода

Влітку багато дівчат помічають, що хочуть пити воду набагато частіше, ніж в інші пори року. Пийте не менше 1,5-2 л. води, а особливо якщо ви проводите день активно, пийте 3-4 літри. Це може включати воду з овочів, фруктів, а також трав’яні чаї.

Використовуйте легку косметику

Замініть вашу косметику на таку, яка має більш легкі та повітряні текстури. Спробуйте різні тональні засоби і не пошкодуйте часу, щоб обрати той, що підійде вашій шкірі. Віддавайте перевагу відтіночним BB і СС-засобам, які є кращою альтернативою тональних кремів.

Мешканкам великих мегаполісів допоможуть матуючі серветки, які не тільки позбавлять від жирного блиску, але і від пилу.

Джерело: Тернопільський ОШВД

“Треба йти вперед, не дивлячись на задній план” – цитати із творів ЗНО які підірвали мережу

Young boy drawing, close up.

Вони з’явилися у пості Facebook-сторінки “Підготовка до ЗНО з української мови та літератури”.
⠀
Найбільше кумедних речень у творах було про літературних героїв та письменників. Так, Робінзон Крузо став Крузером, а Микола Хвильовий став героєм твору “Місто”.
⠀
У творах було багато мотиваційних висловлювань. Хтось писав про цінність підтримки свого кота, інші радили не опускати плечі, руки та ноги.
⠀
– У творі “Кайдашева сім’я” П. Куліша свекруха так і померла з поганими словами на плечах;
– Мені 17 років, і я не боюся їздити на машині по місту. Поліція не чекає, що є така нагла людина, як я;
– Цьому стане приклад фільм Робінзона Крузера який не втратив мрію повернутися до дому;
– Мене надихає підтримка мого кота;
– Треба накласти максимум зусиль;
– Якщо немає мрії, для чого тобі пити, їсти, чистити зуби?;
– Вступити до університету вищої освіти;
– Полягатись на свої сили;
– Треба йти вперед, не дивлячись на задній план;
– Заздра існувала і завжди буде існувати;
– Якщо покопатися в моїй голові, то можна зустріти одну маленьку думку;
– У тебе є ти, і разом ви зможете досягти все;
– Чоловік – причина зневіри, а жінка – жертва.

Багато складнощів виникло в абітурієнтів із фразеологізмом “опускати руки”.

⠀
– Він не вішав руки;
– Вони не опускаючи руки, стояли на ногах;
– Не опускати руки і ноги;
– Маргарита опустила руки, лягла під потяг, але з цього нічого доброго не вийшло.

Багато плутанини виникло із прикладами з української літератури. Випускники часто помилялися у ролях та іменах героїв та сюжетах творів.

⠀
– Леся Українка вірила в себе дивившись просто вікно на цвітущі дерева;
– Поетеса не могла передвигати пальчики і щоб не плакать сміялась;
– На шляху Ліни Костенко вічна перешкода – туберкульоз кісток;
– Шевченко у творі “Слово про похід Ігорів” писав про героїзм 300 спартанців;
– Герой твору “Місто” Микола Хвильовий;
– Прикладом з художньої літератури є “Маленький принц”, автор якого Том Сойєр.

“Малий Версаль”, або дива Тернопільщини

На Тернопільщині залишилося з різних епох понад третина в усіх в Україні пам’яток архітектури місцевого та національного значення.

Чи знали ви, що в Україні є свій Версаль? А в якій області найбільша концентрація замків та палаців? “Малим Версалем” назвав Оноре де Бальзак у 1848 році Вишнівецький палац.

В архітектурі Вишнівецького палацу поєднані стилі пізнього бароко й класицизму. Його видовжений у плані двоярусний корпус закінчується флан­гами, які вищі на один ярус. Будова нагадує симетричну П-подібну композицію. Центральна частина фасаду з парадним входом оздоблена риза­літом з ліпкою. На тильному фасаді поміж ризалітів розміщені аркові галереї. Центральний вхід в замок проходить через величну античну браму. Боковий вхід проходить через інші ворота з північної сторони. До воріт прилягають два великі флігелі, які замикають палацовий комплекс.

Внутрішня структура палацу була симетрична, з вестибюлем та пишними сходами. Зали у партері, поєднані арковими переходами, становили дзеркальну галерею з великою колекцією предметів мистецтва. Колекція Виншівецького замку входила до найкращих колекцій у приватних резиденціях Речі Посполитої XVIII ст.

Всесвітньо відомий американський режисер родом з Тернопільщини

Відомий сценарист, продюсер та кінорежисер, якого давно поєднують зі США, насправді родом з Тернопільщини. А саме – з села Пробіжна, що на Чортківщині, пише Терен

Як відомо, Яків Кубрик, батько Стенлі, народився в сім’ї Іллі Кубрика в селі Пробіжна Чортківського району Тернопільської області. Мати, Гертруда Первелер, – на Буковині. Вже після переїзду до США батьки змінили ім’я на Jacob Cubrick (Jacques Leonard Kubrick) та Sadie Gertrude Perveler відповідно.

До слова, у селі Пробіжна та сусідніх й досі є сім’ї із прізвищем Кубрик. Один з її власників розповів «Терену» про ймовірне споріднення з відомою зіркою.

– Колись Кубриків було не так багато. Мій батько розповідав про родичів, які емігрували до США й Канади, проте достеменно згадати не можу. Можливо, це був і Яків, батько тепер відомого на весь світ Стенлі, – ділиться пан Роман.

1...106107108...121сторінка 107 з 121
0фанитак
0фоловерислідувати
3,761фоловерислідувати
© LIKE позитивні новини 2020-2030