Середа, 20 Серпня, 2025

Полуничний чизкейк від Ірини Федишин

Співачка Ірина Федишин поділилася із шанувальниками рецептом чизкейку. Спершу артистка опублікувала серію відео в Instagram-Stories, але згодом написала детальний рецепт.

“Вперше його робила, але вийшло дуже смачно! Приємно, що вас зацікавили сторіс і багато хто з вас питає рецепт”, – написала співачка.

Інгредієнти:

  • 200 г масла;
  • пачка печива “До кави”;
  • 800 г кисломолочного сиру;
  • 350 вершків;
  • цукор за смаком;
  • желатин;
  • свіжа полуниця;
  • желе.

Приготування:

М’яке масло (або розтоплене) перемішайте з печивом. Все вимішайте і викладіть у посудину застелену пергаментом. Рівномірно розподіліть на поверхні вашої форми.

Візьміть 800 г сиру, 350 г вершків, цукру за смаком і все добре збийте блендером. Додайте також пачку розведеного у невеликій кількості води желатину.

Сиркову масу вилийте на печиво і поставте до холодильника, щоб трохи захололо. Потім наріжте зверху полуничку та залийте желе (я використовувала “Галаретку”).

На своїй сторінці в Instagram співачка опублікувала докладне відео, в якому продемонструвала, як готує цей смачний десерт.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Ірина Федишин 🎤Iryna Fedyshyn (@irynafedyshyn)

Три вправи для красивих сідниць від Насті Каменських

Співачка Настя Каменських у своємі Інстарам рекомендує своїм шанувальникам як прокачати сідниці. Поп діва підібрала три на її думку найфективніші вправи.

“Тримайте базові, але дуже ефективні вправи для вашої Кім!

1. Присідання з широким розведенням ніг. Ця вправа добре

Як накачати красиві сідниці: 5 зіркових майстер-класів
опрацьовує сідниці, ноги і внутрішню частину стегна. Встаньте рівно, зберігаючи природний прогин у попереку. Розставте ноги в сторони, а стопи розгорніть назовні. Відведіть таз назад і на вдиху зробіть присідання до того рівня, коли ваші стегна будуть паралельні підлозі. Коліна в цей час не повинні з’їжджатися всередину. На виході піднімайтеся і стискайте сідниці.

2. Ягодичний місток. Для тих, кому складно присідати, ця вправа – знахідка! Ляжте на спину, зігніть ноги в колінах і повільно піднімайте та опускайте таз. Верхня частина тіла в цей час нерухома. Під час піднімання

Как сделать ягодицы упругими: 5 советов
напружуйте сідниці, а після – не опускайте таз до кінця на підлогу.

3. Відведення ніг назад з упором на підлогу. Станьте на коліна на підлозі або на килимку, а руки поставте на підлогу на ширині плечей. Не прогинайте поперек. Піднімайте одну ногу, доки ваше стегно не буде паралельним корпусу. І на верхній точці стисніть сідниці. Поверніться у вихідне положення і повторіть рух з іншою ногою.

Кількість підходів для початку на кожну вправу – 3х15.

Коли ви зрозумієте техніку і відчуєте м’язи, додавайте обважнювачі. Почніть з 1 кг, поступово збільшуючи вагу. А скоро я поділюся найкращими легкими вправами на все тіло! Хочу, щоб ми з вами були найкрасивіші!” – написала Настя.

Що ж, не такі вже й складні ці вправи, чи не так? І пляжний сезон ще практично не почався. У всіх є шанс підтягнути свої сідниці.

Гірка кава

Марина ледве підвелася з ліжка після важкої безсонної ночі. Тіло не слухалося, душу заполонила гнітюча порожнеча. «Ні кому не потрібна, — думала Марина, запарюючи каву. — Навіть рідним дітям, яких народила, для яких двадцять літ гарувала на чужині…» Як же печуть її ночами руки! Все життя трудилася понад силу, то й підводить тепер здоров’я. І навіть нема кому пожалітися.

Кава чомусь гірчить полином і наче намагається своїм ароматом витіснити із кімнати тишу, в якій розчиняється монотонне цокання годинника…

…Після розлучення з Петром Марина полегшено зітхнула, хоч і залишилася сама з трьома малими дітьми. Раділа, що спекалася чоловіка, бо толку від нього було, як від торішнього снігу. Але то доля така. Марина не мала з кого вибирати. А він причепився так, що й вийшла за нього. Не одну ніч проплакала потім над своєю долею: і де той пияк взявся на її голову?

Петрові було коло жінки добре, як у Бога за пазухою. Марині ж велося дуже несолодко. Чоловік постійної роботи не мав, ходив по людях. А люди — то є люди: завжди пляшку знайдуть, аби грішми не платити.

Марина одне за одним народила трійко дітей. Спершу сина, а потім — донечок. Їх вибавила бабуся Ольга Іванівна, бо мама мусила працювати. Викладала в школі фізику й математику, дуже любила свою роботу. Але віддатися їй повною мірою не виходило, бо не могла покластися на чоловіка. Петро продовжував пиячити, в сім’ї почалися сварки, непорозуміння. Врешті Марині набридло це терпіти. Втратила надію, що Петро коли-небудь виправиться. Зелений змій став його найкращим другом — і жодні вмовляння не допомагали. А коли Ольга Іванівна одного разу зробила зятеві зауваження — він так штовхнув її в плечі, що та ледве втрималася на ногах.

— От цього я тобі, дорогенький зятю, вже не пробачу, — сказала рішуче жінка. — Забирайся з моєї хати геть! Досить тут каламутити воду. Після цього скандалу Марина написала заяву на розлучення — і згодом Петро забрався до своїх батьків. А незабаром його тіло знайшли на березі річки. Ніхто досі не знає, що трапилося.

Марина ж мусила підіймати на ноги дітей. Вони підростали, а з ними зростали й витрати. Зрозуміла, що на вчительську зарплату їм не прожити, й зібралася на заробітки. Сина й дочок залишила на матір.

…Минали роки. Марина висилала додому гроші — й вони змінювали її дітей на очах. Бабуся вже не могла впоратися з неслухняними внуками, котрі не реагували на зауваження і прохання. Особливо агресивним став Андрій. Навчався в медичному коледж і, але влип у якусь погану компанію, почав уживати наркотики, потрапив до поліції. Марина змушена була витягувати його з біди. Всі заощадження витратила, поки врятувала від в’язниці й поновила в коледж і, звідки його відрахували.

— Ох і має Марина клопоти з дітьми, — бідкалася Ольга Іванівна сусідці. — Ніби наврочив хто. Сама була доброю дитиною, а діти — ніби не її. Невже всі вдалися до батька-пияка?

— То, певно, Петрова мати Гафія прокляла вас, — припускала сусідка. — Вона ж вважала, що її син через вас так скоро зі світу пішов, бо ви його вигнали. Ті прокльони й впали на дітей, хоча вони ні в чому не винні.

— Якби ж то тільки Андрій був непутнім — він хлопчисько, а то й дівчата теж, — виливала душу Ольга Іванівна. — Тринькають мамині гроші на що заманеться. Я вже казала Марині, щоб не висилала їм стільки грошей на їхні вибрики, бо колись іще пошкодує про свою доброту. А вона: «Мамо, я хочу, щоб у них все було. Бо вони напівсироти. Хто їм допоможе, як не я?»

Марина обмежувала себе в їжі, мало спала, тяжко працювала, бо треба дітей вивчити, весілля справити, треба купити квартири, машини… І цим «треба» не було кінця-краю.

Але діти вчитися не хотіли. Дівчата про заміжжя не думали — гуляли з міськими парубками, народили дітей, відмовилися від них і далі продовжували шукати пригод. Ольга Іванівна від цього всього важко захворіла — і скоро її не стало. А Марина далі тягнула заробітчанське ярмо, щоби ще трохи помогти дітям.

Згодом Андрій одружився з дівчиною легкої поведінки. Вона народила двоє дітей, залишила їх йому і повіялася в світи. Відтак він знайшов дівчину-сироту, аби тільки бавила його дітей, а сам пиячив і гуляв з іншими жінками.

Одне слово, не склалося життя в дітей Марини. Коли вона телефонувала донькам і запитувала, як у них справи, ті відповідали: «Тобі не однаково? » «Ти теж добра, — сказала якось старша донька матері. — Гуляєш усе життя із сеньйорами».

Марині було гірко це чути. Діти не оцінили її старань. Тож вирішила не мучитися далі й приїхала додому. Батьківська хата зустріла її пусткою, війнувши в обличчя застояною порожнечею. Діти знали, що матір уже вдома, але ніхто з них до неї не приїхав. Лише Андрій зателефонував і спитав:

— Ти надовго? Може, підкинеш трохи баксів дітям на одяг? Сама розумієш: я без роботи, а в них забаганки.

— Я, Андрійку, більше нікуди не поїду, — відповіла. — Піду на пільгову пенсію. Ви вже дорослі, розв’язуйте свої проблеми самі.

— А ми думали, що ти в гості, — розчаровано мовив син. — Кому ти тут потрібна? Ні чоловіка, ні дітей поруч. Що сама в селі робитимеш?

— Якось буде, — тихо відповіла Марина, засмучена розмовою із сином.

Доньки, дізнавшись від брата, що мама вже не планує повертатися на заробітки, навіть не приїхали. І до себе її не запросили.

…Кава пахла на всю кухню. Та коли Марина пригубила улюблений напій, він видався їй несмачним. Гіркою була ця кава — аж у грудях запекло. «Доробилася, дочекалася на схилі літ, — думала жінка. — Самотня при живих дітях. Треба було послухати маму й не балувати їх так. Але тепер уже пізно…» І, залишивши недопиту каву, Марина поспішно зібралася, вийшла з хати й попрямувала на цвинтар. До мами за порадою. Бо ж треба якось жити…

Оксана КИШКАНЮК. с. Слобідка

Заліщицького району.

«Зелені» вітаміни від новаторів із Деренівки

Вирощувати смачну зелень за новітнім методом Яна і Семен Гариги зважилися два роки тому. На той час закінчили Національний університет біоресурсів і природокористування та переїхали зі столиці до Деренівки в Теребовлянському районі. Саме тут батьки Семена вже п’ятнадцять років вирощують овочі, пише Маряна Бобвівець у Вільне життя

Одну з теплиць із допомогою рідних молоде подружжя облаштувало відповідно до вимог, яких вимагала гідропоніка. Цей метод дозволяє отримувати урожай цілий рік без використання грунту, розповідає Яна. Тобто корені рослин ростуть у контейнерах, що занурені у воду, саме із неї зелень отримує всі поживні речовини. Своєрідною опорою для рослин є пінопласт. У таких умовах вони виростають швидше, їх не потрібно «підгодовувати» мінеральними добривами. Щоби втілити задумане в життя, Гариги черпали інформацію з інтернету та іноземної літератури, бо за кордоном гідропоніка набагато поширеніша, ніж в Україні.

Без грунту в Гаригів ростуть кілька видів салатів: рукола, маш-салат, фрізе, червона і зелена саланова, кейл, мангольд. Окрім цього, в теплиці подружжя вирощує пряні трави. Тішать око майоран, м’ята, розмарин, зелений, червоний та лимонний базилік. Яна та Семен намагаються наслідувати модні тенденції в харчуванні, тож плекають і їстівні квіти — настурцію та фіалку.

— Це новий тренд. Кухарі використовують рослини, щоб зробити страву привабливішою. Настурцією, як правило, оздоблюють салати, торти. На смак вона чимось нагадує руколу. До слова, у Мексиці настурцію традиційно вживають у їжу, — каже Яна. — А ось фіалками найчастіше прикрашають десерти — тоді вони мають стильний і вишуканий вигляд.

Торік Гариги почали вирощувати ще й популярну сьогодні мікрозелень — крихітні паростки рослин. Спробувати себе в цій справі їм запропонували ресторатори, бо замовляти такий ніжний товар із сусідніх областей дорого. Та й транспортування — справа не з легких. Тепер найбільшою популярністю у клієнтів Яни та Семена користуються мангольд, крес-салат і привабливий своїм червоним забарвленням амарант.

До речі, вважається, що споживати мікрозелень надзвичайно корисно для здоров’я, адже паростки містять у десятки разів більше вітамінів та мікроелементів, ніж зрілі рослини. Мікрозелень омолоджує організм та очищує його від шлаків. Одне слово, включивши до свого раціону тендітні паростки, людина отримує високу концентрацію цінних речовин, які природа «заховала» в насінині. Та й калорій у такій їжі вкрай мало, що дозволяє не хвилюватися за фігуру.

— Позитивний ефект від вживання мікрозелені відчула і наша сім’я. Відколи додали її в меню, у нас значно підвищився імунітет, ми жодного разу не хворіли на застуду, — зазначає Яна. — Мікрозелень добре смакуватиме в закусках, салатах, її можна додавати у бутерброди, фреші тощо.

Усе, що потрібно, аби виплекати паростки — органічне необроблене насіння, сонячне проміння, чиста вода й субстрат. І за тиждень-другий (залежно, яку культуру вирощують) уже можна збирати урожай мікрозелені.

Варто згадати і про квітучу красу, вирощену молодими агрономами. Однією з мрій Яни була праця із квітами. Тож торік моя співрозмовниця вирішила її втілити — заради експерименту посіяли сухоцвіти. Тим паче, саме ці рослини тепер доволі затребувані, їх використовують при створенні квіткових композицій, оздобленні інтер’єру. Спочатку Яна і Семен виростили лимоніум та гомфрену. Подружжя навіть не сподівалося, що рослини квітуватимуть так щедро. Сушили їх в особливих умовах — кожну гілочку окремо розміщували на горищі, слідкували, аби рослини були не прим’яті, рівні, не потерпали від яскравого світла чи надмірного тепла, адже тоді сухоцвіти втратили б свої природні барви.

А ще Яна із чоловіком подумують про лавандове поле в Деренівці. Уявляєте собі таке диво? Більше того, Яна вже взялася розмножувати цю вибагливу рослину. Каже, лаванда не любить затінку і вологих грунтів, тож під неї треба вміти підлаштовуватися.

Утім я навіть не сумніваюся, що Яна та Семен зуміють реалізувати в життя всі свої плани. З перших хвилин спілкування з ними відчувається їхнє прагнення випробовувати новації, переймати досвід завдяки інтернету у колег із Австралії, США, Канади, бажання самовдосконалюватися. Зрештою, досить поглянути фото в Інстаграмі, де Гариги пропонують свою продукцію клієнтам, аби впевнитися — подружжя працює в теплиці з любов’ю до обраної справи. А це чи не найголовніший компонент у досягненні успіху.

Фото надане Яною Гаригою

12 військових красунь підніматимуть бойовий дух зі сторінок календаря (відео)

Дванадцять жінок-військових стануть обличчями особливого проєкту – календаря з найкрасивішими дівчатами «Тернопільського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою». Ініціатором та керівником проєкту став Андрій Підлужний, йдеться в сюжеті Тернопіль 1

«Жінки також сильні і можуть бути супер-класними військовими». Чути такі слова від мініатюрної дівчини дуже незвично. Жінка-військова – яскравий приклад поєднання сили, відваги та справжньої жіночої краси. Командир роти, лейтенант Іванна Сабадаш – одна з дванадцяти тих,  хто стануть обличчями календаря з найкрасивішими дівчатами «Тернопільського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою».

Ініціатор та керівник проєкту Андрій Підлужний каже, календарем хочуть продемонструвати, що українки у військовій формі надзвичайно красиві.

Локацією для фотосесії обрали Збаразький пісочний кар’єр. Атмосфера під час зйомки захоплює. Камуфляжні форми та гвинтівки, а головне – дюжина непересічних дівчат, які служитимуть у Збройних Силах України. Офіцер-вихователь Іванна Сабадаш зауважила, що дівчата-військові нічим не поступаються військовим-чоловікам.

Ініціатор проєкту зазначає, що вже кілька років тематика війни стала невід’ємною частиною життя кожного українця. І саме такі проєкти не лише популяризують патріотизм, а й показують світу, що українська жінка – найкрасивіша, а у військовій формі – ще й дуже небезпечна.

Фотографує дівчат Вілена Орловська. Вона розповіла, що відчуває особливу відповідальність, адже така фотосесія у її житті – перша.

Дівчата ж запевняють, що їхня  військова форма – це не образ для фотосесії, це покликання, якому не зрадять.

“Український космос” Олега Шупляка (відео)

Український художник з Тернопільської області Олег Шупляк – майтер оптичних ілюзій, створив відео з власних анімованих картин про космос і опублікував на сторінці в Facebook. Робота має назву “Український космос”.

“Відео” Український космос “(Ukrainian Space) створено з 60-ти картин-анімацій українського художника Олега Шупляк”, – йдеться в описі до відео.

Цар-гармата: ЗСУ показали випробування найпотужнішої української гармати (відео)

В районі відведення проходять навчання особового складу самохідної артилерійської установки ПІОН.

Самохідна установка стріляє осколково-фугасними та фугасними снарядами 203,7 мм та здатна уражати цілі противника на відстані від 8,4 до 47,5 кілометрів. В свій час САУ розроблялася для знищення ворожих сил ядерними ракетами.

“ПІОН це одна з найпотужніших систем в Україні. Призначена для знищення броньованих цілей та складів з боєприпасами.

Для розгортання у бойовий порядок вистачає до 10 хв, щоб розгорнутись відстрілятись та покинути позиції. Скорострільність системи складає 1,5 хв снаряд”, – каже військовослужбовець Іван.

Перед особовим складом поставили дві бойові задачі. Бійці виконали їх з двома оцінками – “добре” та “відмінно”.

Цьогоріч Україна почне серійне виробництво реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) “Вільха”. Це модернізована версія “Смерча” періоду СРСР. Цей ракетний комплекс оснащений системою самонаведення і вражає ціль на відстані 120 км. На відміну від радянського “Смерча”, українська “Вільха” отримає автоматизовані системи управління і нові високоточні снаряди.

Краса і легенди дивовижного водоспаду “Дівочі сльози” (ФОТО)

Мало хто знає, але Тернопільщина, окрім замків, славиться своїми водоспадами. Їх хоч і не так багато, проте за красою та мальовничістю вони посідають чи не перші місця в Україні.

Одним із них є водоспад “Дівочі сльози”, розташований недалеко від села Петрів у Бучацькому районі (та поблизу села Ісаків, що на Тлумаччині) над Дністром – на лівому березі ріки Стрипа.

Травертиновий водоспад (в основі якого мох) – велика рідкість.

На сьогодні відомо лише про декілька аналогічних природних об’єктів, розташованих всього у шести країнах світу. Основа із моху тут формувалася протягом тисячоліть.

За цей час вона перетворилася на величезну (близько чотирьох метрів) травертинову брилу, що звисає над землею.

Висота брили, з якої спадає вода, сягає трохи більше ніж п’ять метрів. Невеликі потоки води ллються по всій площі брили, що створює неймовірне видовище.

Найдивовижніший вид вся ця конструкція має у сонячну погоду – сам травертин разом із джерельно чистою водою переливається сотнями барв, виграючи в яскравих сонячних променях.

Поблизу водоспаду є невелика печера. За часів Другої світової війни у ній ховалися воїни УПА.

Місцеві жителі стверджують, що у ті часи тут було два водоспади, проте НКВДисти, намагаючись вбити українських воїнів, підірвали печеру, а з нею й природний водний об’єкт.

Поблизу печери та водоспаду також знаходиться цілюще джерело, біля якого встановили кілька статуеток Матері Божої.

Віряни стверджують, що вода з джерела може вилікувати від будь-яких хвороб, проте в це треба щиро вірити та молитися.

одо назви водоспаду, то здогадок багато. Проте краплинки води, що стікають з травертинової брили, і справді нагадують сльози, що дріботять по обличчю.

З водоспадом також пов’язані легенди та надзвичайні події. Місцеві розповідають, що колись, ще за часів Київської Русі, в цих краях жила зла відьма, яка викрадала молодих дівчат та кидала їх у темницю.

Ревні сльози невільниць і стали причиною появи водоспаду.

Інша легенда гласить, що тут спокон віків живуть русалки, які на брилі влаштували собі щось на кшталт оглядового майданчика.

Є й такі, що стверджують, нібито бачили русалок наяву, а як тільки хотіли наблизитися до них, то прекрасні дівчата зникали у воді.

Ще один незвичний випадок трапився з групою туристів, що сплавлялася по Дністру.

Вже на третій день сплаву вісім чоловіків побачили трьох дівчат, що купалися біля берега. Враз човни розвернулися проти течії в їх напрямку, проте вже за кілька хвилин красуні зникли.

Зимою весь каскад замерзає, перетворюючись на неймовірні масивні скульптури з льоду.

На сьогодні “Дівочі сльози” – одне з найпопулярніших місць серед туристів. Відвідати його можна безкоштовно, оскільки територія довкола відкрита для всіх охочих. До того ж, тут облаштовані місця для відпочинку, а в річці – для любителів поплавати.

З Тернополя до водоспаду напряму, на жаль, дібратися не можливо. Спочатку автобусом варто дібратися Бучачу, а вже звідти до села Петрів. Можливий варіант доїзду до Тлумача, а звідти – до Ісакова. Дорога займе від 2,5 до 4 годин, а вартість проїзду в один бік коливатиметься в межах 100 гривень.

Варто зазначити, що із вище зазначених сіл до водоспаду доведеться добиратися пішки, або винайнявши таксі, оскільки знаходиться він в лісі.

Христина СЛОТА, Терноград

Українська модель з 13 розміром грудей дебютує в змішаних єдиноборствах (MMA)

Українка Міла Кузнєцова дебютує в змішаних єдиноборствах (MMA) у вересні 2020 року на турнірі в Таїланді. Про це повідомляє «Чемпіонат.com» з посиланням на прес-службу заходу.

Учасниця модельного конкурсу Miss Universe Plus Size – 2019, що має 13-й розмір грудей, проведе виставковий поєдинок. Її суперниця поки не визначена. Кузнєцова зазначила, що вилетить до Таїланду для підготовки до бою, як тільки буде відновлено міжнародне авіасполучення.

Гонорари учасникам турніру планується виплачувати в криптовалюті.

11 травня Кузнєцова заявила про бажання стати професійною боксеркою. Модель планувала почати тренування і потім отримати ліцензію в національній лізі професійного боксу України.

Полуниця по-італійськи та смачний полуничний торт

Ловіть момент, готуйте со­лодкі і несолодкі супи, салати, гарячі страви, напої, десерти — і приємних спогадів вистачить до наступного літа.

Полуничний торт

Для ванільного бісквіту:

  • 140 г борошна,
  • 15 г кукурудзяного крохмалю,
  • 3 великі яйця,
  • 120 г цукру,
  • 20 г вершкового масла,
  • 10 г розпушувача, ваніль.

Для полуничної маси:

  • 3 яйця,
  • 2 ст. ложки кукурудзя­ного крохмалю,
  • 450 мл моло­ка,
  • 150 г цукру,
  • 100 г білого шоколаду,
  • 100 г вершкового масла, ваніль,
  • 1 ст. ложка же­латину + 6 ст. ложок холодної води,
  • 800 г полуниць.

Бісквіт. Всі інґредієнти ма­ють бути кімнатної температу­ри. Сухі просіяти разом кілька разів. Яйця розділити на білки і жовтки. Збити білки з полови­ною цукру на м’яку піну, а жовт­ки з рештою до побіління. Зби­ті білки розділити на 3 частини. Першу частину вимішати лопат­кою з жовтками, всипати поло­вину сухих інґредієнтів. Додати другу частину білків. Розтопле­не в окремій мисочці масло ре­тельно перемішати з кількома ложками тіста. Перелити в тіс­то, перемішати і додати третю частину білків. Вилити тісто у форму діам. 16−20 см і випікати при 180 °C 25−35 хв.

Полунична маса.

Зварити заварний крем: у кухлику ретельно змішати він­чиком яйця, крохмаль, ваніль, цукор, влити молоко і варити на малому вогні. Коли суміш ста­не гарячою, додати посічений шоколад. З першими бульбаш­ками зняти з вогню і додати на­різане на кубики м’яке масло. Желатин замочити у воді до на­брякання, розчинити на вогні, не доводячи до кипіння, дода­ти в охололий крем, переміша­ти і всипати цілі або розрізані навпіл ягоди. Залишити части­ну ягід для прикрашання. Бі­сквіт розрізати на 2 або 3 коржі, можна просочити полуничним або молочним сиропом. Зби­рати торт у кільці, обгорнутому харчовою плівкою: бісквіт — по­лунична маса — бісквіт — тонкий шар полуничної маси. Прикра­сити полуницями і залишити в холодильнику на на ніч.

Полуниці по-італійськи

  • 500 г полуниць,
  • цукор — до смаку,
  • сік половини лимона.

Полуниці вимити, нарізати, змішати з лимонним соком і цу­кром. Залишити на 2−3 год у хо­лодильнику, час від часу пере­мішуючи. За цей час з’явиться полуничний сік. Можна також залишити десерт у холодильнику на ніч, тоді соку виділиться ще біль­ше. Таку полуницю смачно їсти як самостійну страву, також у поєд­нанні з морозивом, шоколадним кексом, збитими вершками.

1...105106107...121сторінка 106 з 121
0фанитак
0фоловерислідувати
3,761фоловерислідувати
© LIKE позитивні новини 2020-2030