Субота, 23 Серпня, 2025

5 новорічних салатів без майонезу

Все більше людей відмовляється від  майонезу як заправки д святкових салатів. В кожного свої причини, одні дотримуються дієти, іншим просто не смакує. Євген Клопотенко пропонує добірку до Новорічного столу. 

Вінігрет з авокадо

Це не помилка редактора, Євген Клопотенко дійсно приготував вінегрет з авокадо. Скажу наперед, вийшло страх, як смачно. До речі, авокадо – не єдина нова річ у рецепті. Всі овочі я запік, а не зварив. Це дало мені більше насиченого смаку, ще й зберіг багатий овочевий аромат, від якого у мене мурахи по шкірі. Ну а в кінці я накришив авокадо та додав горіхів, щоб урізноманітнити текстуру. Повторюсь, вийшло страх, як смачно.

Інгредієнти:

  • 1 буряк
  • 1 морква
  • 100 г лісових горіхів або будь-яких інших за смаком
  • 1 авокадо
  • 2-3 ст. л соняшникової олії
  • 1-2 ст. л. бальзамічного оцту
  • 1 ч. л. французької гірчиці
  • за смаком сіль та перець
  1. Вимийте ретельно моркву та буряк, оберніть їх фольгою та поставте запікатися у духовку при температурі 180 градусів на годину-півтори, залежно від розміру буряка. Пам’ятайте, морква приготується швидше, тож дістати її можна раніше, десь через хвилин 30-40.
  2. Дайте моркві та буряку охолонути, а після почистіть та наріжте їх кубиком.
  3. Стигле авокадо розріжте навпіл, дістаньте кісточку та обережно виберіть м’якоть ложкою. Потім його потрібно нарізати так само, як і моркву з буряком. В миску до авокадо та овочів закиньте 100 г лісових горіхів.
  4. Додайте 1-2 ст. л. бальзамічного оцту, 1 ч. л. гірчиці, 2-3 ст. л. соняшникової олії. Доведіть до смаку сіллю і перцем.

Винегрет с авокадо

Салат з куркою та мандаринами

Мандарини, то такі цитрусові зернятка, які можна лускати цілодобово. А ще я обожнюю одружувати їх з іншою їжею, бо результат виходить космічний. Саме так на світ з’явився салат з куркою та мандаринами. Ніжне куряче філе ніби тане у роті, а мандарини щедро віддають свій солодкий смак. Цей салат закінчиться першим на вашому столі, повірте мені.

Інгредієнти:

  • 1 мандарин
  • 100 г руколи
  • ½ шт. курячої грудки
  • 2 шматочки батону для сухарів
  • сік половини лимона
  • 2 ч. л. французької гірчиці
  • 4-5 ст. л. рослинної олії
  • 1 дрібка зерен коріандру
  • за смаком сіль та перець
  1. Викладіть 100 г руколи у салатник разом із часточками мандаринів без кісточок.
  2. Дві скибочки батону нарізаємо невеликими кубиками та обсмажуємо з 1-2 ст. л. рослинної олії до золотистої скоринки.
  3. Половину курячої грудки наріжте тонкими слайсами, а потім скропіть на неї трохи лимонного соку, посоліть та поперчіть.
  4. Куряче філе обсмажте до готовності з 2 ст. л. рослинної олії на пательні.
  5. Заправку зробіть з міксу французької гірчиці (2 ч. л.), лимонного соку та дрібки солі.
  6. Сухарики та куряче філе можете додати до салатнику разом з дрібкою коріандру, він прекрасно покращить смак салату. Додайте 1 ст. л. заправки і 2 ст. л. рослинної олії. Вуаля, салат готовий.

Салат с курицей и мандаринами

Салат з червоною рибою та маринованими сливами

По класиці червону рибу нарізають на святкові бутерброди, але цього разу рекомендую зробити з неї салат і додати мариновані сливи. Згадувати смак салату будете ще через три дні після свят. Готувати його взагалі не важко: запечіть картоплю з буряком, наріжте їх соломинкою і те саме зробіть із рибою, болгарським перцем та маринованими сливами. Раз, два і салат з червоною рибою готовий. Смачного!

Інгредієнти:

  • 1 буряк
  • 2 картоплі
  • 200 г лосося
  • 1 болгарський перець
  • 200 г маринованих слив або чорносливу
  • 1 ст. л. рослинної олії
  • 2-3 гілочки кропу
  • за смаком сіль та перець
  1. Ретельно вимийте буряк, посоліть його та поперчіть. Скропіть трохи оливковою олією, загорніть його у фольгу та відправте у духовку на 25 хвилин при 180 градусах. Запікайте, доки він не стане м’яким. По готовності хай буряк охолоне, а потім очистіть його та наріжте тонкою соломинкою.
  2. Картоплю так само запікаємо в духовці, як і буряк, а потім нарізаємо тонкою соломкою.
  3. Болгарський перець помийте, виріжте серцевину та наріжте тонкою соломкою.
  4. Мариновані сливи поріжте на невеликі шматочки. Якщо ви берете чорнослив, то вам потрібно попередньо запарити його в окропі на 20 хвилин. Потім дістати кісточки і нарізати шматочками.
  5. Всі інгредієнти перемішуємо у салатнику, заправляємо 1 ст. л. оливкової олії, прикрашаємо кропом. Соліть та перчіть за смаком.

Салат с красной рыбой и маринованными сливами

Салат з фенхелем та цитрусовими

Якщо душа бажає чогось шаленого та незвичного на стіл, зготуйте їй салат з фенхелем та цитрусовими. Хіба ви часто поєднуєте фенхель з апельсином та грейпфрутом? Отож-бо й воно! Ароматний фенхель, солодкуватий апельсин та гіркуватий грейпфрут будуть провідниками до нового та незвичайного. Додайте до цієї тусовки ще м’яти, перцю чилі та горіхів – і феєрверк у роті готовий, можна запускати.

Інгредієнти: 

  • 1 грейпфрут
  • 1 апельсин
  • 150 г фенхелю
  • 20-30 г смажених лісових горіхів
  • 3 гілочки петрушки
  • 2 гілочки м’яти
  • 1 дрібка перцю чилі
  • 30 мл оливкової олії
  • 10 мл винного оцту
  • 1 дрібка насіння фенхелю
  • за смаком сіль
  1. Почистіть грейпфрут від шкірки та білої м’якоті, щоб позбутися гіркоти. І поріжте його на часточки.
  2. Почистіть апельсин, наріжте його півкільцями, а потім їх поріжте навпіл.
  3. Фенхель потрібно помити та порізати тонкими пластинками.
  4. Закиньте все у салатник, додайте дрібку насіння фенхелю, листя петрушки та влийте 10 мл винного оцту.
  5. Смажені горіхи потрібно роздушити ножем та висипати до салатника.
  6. Додайте дрібку пластівців перцю чилі, посоліть за смаком і перемішайте салат.
  7. Коли будете подавати, то прикрасьте листочками м’яти.

Салат с фенхелем, цитрусовыми и орехами

Салат Цезар

Для багатьох із вас цей салат не стане новинкою, але не будемо забувати, що варіацій салату цезар є дуже багато. Одна з них є і в моєму списку. Моя варіація крута тим, що для мене це був ніби гастро-конструктор, тобто деталі інших цезарів стали основою мого варіанту. І знаєте що? Вийшло дуже непогано.

Інгредієнти:

  • 150 г курячого філе
  • 150 г листя салату
  • 80 г помідорів чері
  • 20 г пармезану
  • 2 шматки хлібу
  • 1-2 дрібки паприки меленої
  • за смаком сіль

Для соусу:

  • 100 г сметани (20 % жирності)
  • 4-6 анчоусів
  • 1 зубчик часнику
  • 20 г петрушки
  • за смаком сіль та перець
  1. Почистіть куряче філе від жиру та плівок і поріжте на тоненькі шматки.
  2. Два шматочки білого хліби почистіть від скоринки, поріжте та відправте у духовку разом із куркою, щоб підсушити сухарі.
  3. На пергамент викладіть курку, посоліть, додайте дрібку паприки та відправте на 5 хвилин у духовку. За необхідності можна довше готувати, але слідкуйте, щоб м’ясо залишилось соковитим.
  4. Для заправки накришіть листя петрушки та анчоуси. Додайте сметану та перемішайте все до однорідної консистенції. Додайте сіль та перець за смаком. Ще можете зубчик часнику туди кинути, він не буде зайвим.
  5. В салатник викладіть листя салату та курку. Поріжте помідори чері навпіл і закиньте теж туди. Потім додайте сухарів разом із заправкою і перемішайте салат.
  6. Не забудьте посипати пармезаном, коли будете розкладати салат по тарілкам.

Салат цезарь

Салат з креветками та соусом вінігрет

Якщо ви любите морепродукти, то можете припинити ваші пошуки, бо ідеальний салат ви вже знайшли. Салат з креветками має два приємні бонуси. Перший бонус – це час приготування. Салат готується від сили 10 хвилин, повірте мені, я ставив секундомір. Другий бонус – це вінегретний соус, який підносить салат аж до небес і кльово доповнює смак креветок.

Інгредієнти:

  • 250 г креветок (готові морожені)
  • 200 г томатів чері
  • 1-2 шт. огірків
  • 10 гілочок кінзи
  • 5 ложок соусу Вінегрет
  1. Приготуйте соус вінегрет з авокадо. Рецепт ви знайдете за цим посиланням.
  2. Свіжоморожені креветки (250 г) залийте гарячою водою і розморозьте. Очистіть від хітинового панцира.
  3. Помийте чері та поріжте уздовж навпіл. Листя кінзи помийте та дрібно наріжте ножем.
  4. Помийте огірок та теж наріжте кубиками.
  5. Закиньте всі інгредієнти до салатника, додайте соус вінегрет та перемішайте.
  6. Подавайте салат одразу після того, як перемішаєте.

Салат с креветками и соусом винегрет

Салат з гарбузом, фетою та апельсинами

Гарбуз дуже віддана їжа, супроводжує нас від самого жовтня і аж до зими. А ми і не проти. Салат з гарбузом, фетою та апельсинами – це мабуть один із найпопулярніших моїх експериментів, тому гріх було би не додати його у добірку. Солодкуватий гарбуз, кисленький апельсин та солона фета ніби були створені один для одного. Якщо хочете відчути новий, але збалансований досвід, то ви маєте обрати саме цей салат.

Інгредієнти:

  • 100 г сиру фета
  • 200 г гарбуза
  • 1 апельсин
  • 1 часник
  • 1 гілочка базиліку
  • оливкова олія
  • за смаком сіль та чорний перець
  1. Гарбуз потрібно почистити від шкірки та нарізати кубиком. Шматочки викладіть на пергамент разом із зубчиком часнику, скропіть оливковою олією та відправте у духовку, доки він не стане м’яким.
  2. Фету наріжте кубиками. Порада: змочіть лезо ножа, перед тим як будете різати сир, так він не буде кришитися.
  3. З апельсина зніміть цедру за допомогою дрібної терки. Потім виріжте філе з апельсина.
  4. На тарілку викладіть шматочки гарбуза, сиру фета і філе апельсина.
  5. Додайте листочки базиліка й апельсинову цедру. Полийте салат оливковою олією і приправте чорним перцем і сіллю за смаком.

Салат с тыквой, фетой и апельсинами

Українські зірки зібралися щоб заколядувати…. які неперевершені голоси (відео)

Олександр Пономарьов на особистому ютуб каналі презентував спільну колядку зірок українського шоу-бізнесу, яку вони записали з першого дубля.

Олександр Пономарьов, Alekseev, Тіна Кароль, Дзідзьо, Олег Скрипка та Ірина Білик разом заколядували. У день святого Миколая вони потішили прихильників прем’єрою.

В рамках проєкту Олександра – Ponomarev live studio вони виконали знамениту колядку “Нова радість стала”. Родзинкою цього проєкту є те, що кожну пісню записують з першого дубля.

Наталка Зозуля

Сестри-близнючки та брат захоплюються грою на трубі

Живе у Добровлянах, що на Заліщанщині, гарна творча родина. Галина Миколаївна Чичинів народила та виховує трьох чудових діток – 12-річного сина Адама-Тадея та двох чарівних дівчаток-близнючок 9-річних Ємілію і Андріану. Усі троє добре грають на… трубі.

Мама розповідає, що за фахом вона медсестра та масажистка. Працює у дитячому реабілітаційному центрі у Заліщиках.

Коли навчалася ще у школі та в медучилищі у Чорткові,  любила співати у хорі. І бабуся її по татовій лінії була голосиста. Та діти найбільше порадували і маму, і педагогів своїми талантами.

Вони всі троє добре навчаються, син – у Заліщицькій гімназії, а дівчатка – у Заліщицькій школі №2. З першого класу талановиті діти пішли і  до музичної школи, обравши духові інструменти. Мама пропонувала дівчатками освоїти гру на бандурі, адже вони ще й гарно співають. А син починав із сопілки. Однак, коли старший братик опанував трубу, і сестрички  віддали перевагу цьому музичному інструментові.

Нині близнючки відвідують, окрім музичної школи, ще й художню, танцювальну студію, займаються вокалом. Беруть участь в олімпіадах, перші місця виборюють на фестивалях та конкурсах.

Галина ВАНДЗЕЛЯК, Свобода

21 грудня вперше за 800 років на небі зійде «Різдвяна зірка»

Сатурн і Юпітер

Найближчими днями відбудеться унікальне астрономічне явище: дві надмасивні планети – Сатурн і Юпітер – підійдуть на нічному небокраї один до одного настільки близько, що з точки зору земного спостерігача будуть виглядати однією яскравою зіркою.

Це рідкісне явище у 2020 році буде особливим з двох причин.

По-перше, так близько ці дві планети останнього разу сходилися приблизно 800 років тому, більше такого за нашого життя не відбудеться, повідомляє ВВС Україна.

По-друге, той факт, що їх з’єднання відбудеться 21 грудня, в день зимового сонцестояння, – якраз напередодні західного Різдва – породило теорії про те, що, можливо, саме з’єднання Юпітера і Сатурна описане в Новому завіті як Вифлеємська зірка. Що зійшла близько 2000 років тому та стала провісником народження Ісуса Христа.

Зближення Сатурна і Юпітера вже почалося, кожного ясного вечора ці два небесних тіла можуть бачити практично всі мешканці Землі.

Однак їх візуальне «злиття» відбудеться саме в найдовшу ніч, і за ясної погоди буде спостерігатися у лінії горизонту в південно-західній частині неба.

Астрономи кажуть, що це можна буде побачити не тільки за допомогою телескопів і звичайних біноклів, але навіть неозброєним оком. І найкраще – з високої точки.

Триватиме воно протягом п’яти днів.

«У будь-який з найближчих вечорів, якщо небо буде ясним, то варто скористатися цим шансом, оскільки погода [в Британії] не така вже хороша», – відзначає доктор фізичних наук Каролін Кроуфорд з Інституту астрономії Кембриджського університету.

У Британії зближення двох небесних гігантів можна буде спостерігати в понеділок з 16:30 за Гринвічем (18:30 за київським часом), а о 18:37 відбудеться злиття планет.

Щоб астрономам-любителям було простіше знайти ці планети на небосхилі, радять перш за все знайти сузір’я Козерога і дві розташовані поруч зірки – Дабіх і Альгеда.

Сатурн і Юпітер будуть розташовуватися трохи нижче і правіше – вони будуть набагато яскравішими, ніж ці зірки.

Можна також скористатися одним з численних астрономічних додатків з доданою реальністю для смартфонів, на зразок Star Walk, які допомагають зорієнтуватися на карті зоряного неба.

Тим часом професор теоретичної астрофізики з Університету Ексетера Меттью Бейт вже встановив свій телескоп на даху фізичного факультету і в суботу-неділю буде вести пряму трансляцію в YouTube.

Тож за цим екстраординарним явищем можна буде спостерігати навіть з дому, що в умовах пандемії особливо актуально.

Як вказує професор, нинішня астрономія унікальна ще й тому, що ніхто раніше не спостерігав такого тісного злиття цих двох планет в телескоп.

«Примітно, що Галілей вперше спостерігав Юпітер і Сатурн в 1610 році, а це за 13 років до останнього по-справжньому близького злиття. Однак немає жодних свідчень того, що хто-небудь спостерігав за злиттям 1623 року за допомогою телескопа», – зазначив професор Бейт.

Небесні тіла і земні правителі

У давнину вважалося, що подібні астрономічні явища впливають на земні долі. Їх вважали передвісниками екстраординарних подій, частіше з руйнівними властивостями.

Добре задокументована «Юліанський зірка» або «Планета Цезаря» – довгохвоста комета, яка з’явилася на небі через кілька місяців після вбивства Юлія Цезаря в 44 р до н.е.

Давньоримський історик Пліній-старший записав, що комета була настільки яскравою, що видно було навіть удень, а багато римлян розцінили її появу як знак божественності Цезаря.

Теорію про те, що згаданою в Євангеліє від Матвія Вифлеємською зіркою, яка вказала шлях волхвам до місця народження Ісуса, може бути саме злиття Сатурна з Юпітером, висловлював ще в ХVII столітті німецький астроном Йоганн Кеплер. Він автор книг «Таємниця світобудови» та «Гармонія світу».

Він спостерігав це явище в 1603 році та підрахував, що попередня подібна подія мала статися в 7 році до н.е.

Однак низка вчених вважають, що Вифлеємською зіркою могла бути комета Галлея, яка періодично повертається і, за підрахунками астрономів, проходила над Землею приблизно за 5-10 років до «офіційної» дати народження Ісуса Христа.

Частково на цю ж версію вказують і фрески італійського живописця Джотто 1303-05 років, який зобразив Різдвяну зірку у вигляді комети в падуанській капелі Скровеньї. Відомо, що комета Галлея проходила над Землею в 1301 році.

Однак низка теологів вважають, що в євангельському оповіданні про появу на небі надзвичайно яскравої зірки навряд чи йде мова про астрономічну подію, і трактувати його слід, скоріше, в богословському сенсі.

Зірка в описі у Матвія, швидше за все, не могла бути “звичайним” природним явищем, вважає дослідник ранньохристиянської літератури, професор релігієзнавства Феррум-коледжу Ерік Ванден Ейкель.

«Матвій пише, що волхви прибули до Єрусалиму “зі сходу”. Після цього зірка веде їх до Вифлеєма, на південь від Єрусалима. Це значить, що зірка робить різкий поворот наліво. Астрономи погодяться зі мною в тому, що зірки не роблять різких поворотів», – пише дослідник у своїй статті.

Більше того, коли волхви прибувають до Вифлеєма, зірка виявляється досить низько в небі, щоб привести їх до конкретного будинку.

«Зірка йшла перед ними і зависла над конкретним місцем, діючи немов стародавній GPS-пристрій, – говорить доктор Аарон Адер з фізичного факультету Університету штату Огайо. – Подібний опис переміщень Зірки лежить за межами фізичних можливостей будь-якого астрономічного об’єкта».

І все ж професор Кроуфорд не виключає такої можливості: «Дві тисячі років тому люди набагато краще були інформовані про те, що відбувається на небі, тому немає нічого неможливого в тому, щоб під Вифлеємською зіркою розуміти планетарне злиття, подібне до того, що ми незабаром зможемо спостерігати».

Тернопільський актор став головним Миколаєм країни

Тернопільский актор Михайло Безпалько став головним онлайн Миколаєм України. Такий досвід для 83-річного який не перше десятиліття пепевтілюється в свтого Миколая актора вперше. 

«Вже кілька десятиліть я перевтілююся у Святого Миколая, – ділиться актор для ТСН. – Проте грати роль дистанційно доводиться вперше. Але що поробиш, коли довкола такі важкі часи. Головне, аби у дітей було свято, і свято було безпечним».

Побачити Святого Миколая вже можна на великому екрані на Софійській площі у Києві. Завчасно записані відеоролики транслюють кожні 10 хвилин. А от щоб побачити доброго бороданя наживо слід отримати негативний ПЛР-тест, або ж вдягнути захисний костюм.

Тернополянин Андрій Оленин отримав премію конкурсу “Пам’яті Мусліма Магомаєва”

Андрій Оленин

Соліст Тернопільської філармонії Андрій Оленин довго йшов до того, щоб потрапити у фінал конкурсу «Пам’яті Мусліма Магомаєва», який на початку грудня відбувся у Трускавці. Це вже був третій конкурс. А на перших двох Андрієві бракувало, можливо, одного чи двох голосів, і він потрапляв «на лаву запасних» — у резерв. От і цього разу співак опинився на 16-му місці, а у фінал проходить лише 15 конкурсантів. Чи то Всевишній дав шанс Андрієві Оленину потрапити до фінальної «п’ятнадцятки», чи зорі так засяяли, але його запросили до Трускавця боротися за найвищу нагороду конкурсу «Пам’яті Мусліма Магомаєва», медіа- партнером якого уже три роки поспіль є газета «Високий Замок». Можливо, через його наполегливість і здорову впертість, а можливо, через оті «Чорнобривці», які Андрій заспівав на вечірці, ГАЛИНА ЯРЕМА нагородила 28-річного Андрія Оленина сертифікатом на інтерв’ю у «Високому Замку» (щороку Високий замок обирає свого фаворита).

— Чи не опускалися руки, коли і першого, і другого разу не пройшли у фінал, а тоді втретє подали заявку на кон­курс?

— Як і в кожної молодої люди­ни, яка чогось прагне, були мо­менти розчарування. Ніби вико­нав усю програму, зробив усе, як вимагають умови конкурсу, але якось йшло все не так. Моє творче життя почалося дуже рано — у 19 років. Не можу ска­зати, що все мені давалося лег­ко. Знаю і розумію, що це кон­курс, у якому не всі можуть дійти до фіналу, бо журі обирає кра­щих з кращих, можливо, через те й не опустилися руки. Я і далі працював над собою, і так ста­лося, що цього року доля мені усміхнулася.

— А якби і цього року не ввійшли до щасливої «п’ятнадцятки», наступного знову брали б участь у відбір­ковому турі?

— Думаю, так. Цей конкурс мені особливо припав до душі власне творчістю цього шля­хетного і надзвичайно талано­витого артиста — Мусліма Ма­гомаєва. Захоплююся його життєвим і творчим шляхом, тому співати ті твори, які колись виконував Магомаєв, для мене велика честь.

— Чи сподівалися, що Над­звичайний та Повноважний Посол в Україні Ельміра Ахун­дова вручить вам особисту нагороду — сертифікат на 500 доларів?

— Не сподівався. Тому й був надзвичайно приємно заскоче­ний. Не впевнений був, що саме я зможу підкорити азербай­джанців, земляків Мусліма Ма­гомаєва. Знаю, що маю акцент, російська мова у мене трохи кульгає. А деякі твори доводи­лося співати саме російською, окрім обов’язкової конкурсної пісні «Дивлюсь я на небо…», яку Магомаєв виконував бездоган­но.

— На що витратите цю на­городу?

— Ще раніше планував ви­пустити диск українських пі­сень і для цієї мети складав гро­ші. Вже маю програму, працюю з концертмейстером, тож певна частина цієї суми піде на здій­снення моєї мрії.

— Три роки тому ви пере­могли на конкурсі у Польщі і здобули там Гран-прі конкур­су і грошову премію у розмірі 5000 злотих. Як вдалося обі­йти польських виконавців?

— У той час я працював у Тер­нополі диктором на радіо. Зву­корежисер познайомив мене з чоловіком, товариш якого ор­ганізував цей конкурс. Мені розповіли, що це міжнарод­ний конкурс, де треба викону­вати твори з мюзиклів. І я пого­дився, хоча було трохи лячно, бо творів з мюзиклів до цьо­го часу не співав ніколи. Голо­вою журі на цьому конкурсі був відомий кінорежисер Єжи Гоф­ман. Як з’ясувалося, пан Гоф­ман до п’яти років жив у Терно­полі. У нас навіть на кінотеатрі є меморіальна дошка, яка про це розповідає. У конкурсі дій­шов до фіналу, який складав­ся з двох турів. Для мене було дивно, бо усі конкурсанти (як це треба для мюзиклу) були одягнуті стильно, сучасно. І лише я єдиний був у фраку. І після першого прослуховуван­ня, а конкурсанти мали можли­вість бути присутніми на обго­воренні, Єжи Гофман сказав: «Хочу, щоб усі зараз згадали виступ Андрія Оленина з Укра­їни». Я злякався, бо думав, що він мене збештає. А він сказав: «Ось так має виглядати кожен артист, що б він не співав. Зо­внішній вигляд його має бути саме таким». Можливо, пе­ремогти мені допомогло й те, що я закінчив театральний фа­культет, бо це великою мірою сприяє успіху виконання тво­ру. Ймовірно, кінорежисер і це у мені побачив. Але і всі решта члени журі голосували за мене і присудили мені Гран-прі.

— Вам вдалося поспілку­ватися з Єжи Гофманом осо­бисто?

— Я підійшов до організатор­ки конкурсу, яка була і ведучою на ньому. Сказав, що дуже хочу познайомитися з Єжи Гофма­ном. Без жодних вагань вона сказала: «Ходімо». Дорогою до нього думаю, що маю сказати, бо ж це світило світового кіне­матографа, я не підготувався і страшенно запереживав. Звер­нувся до пана Єжи польською, мовляв, дуже хочу з вами по­знайомитися, а він мені відпо­вів українською: «А чому ви до мене говорите польською?». Я був вражений, пояснив, що я в гостях у його країні і, згідно з правилами етикету, маю звер­нутися польською. Єжи Гофман сказав, що добре розмовляє українською, розповів, що жив у Тернополі до п’яти років, що для нього Україна — близька… Ми розмовляли недовго, але це було так тепло і щиро. Ще запи­тав, чи у нас і далі така погана дорога, яка була 70 років тому. Я сказав, що дорога вже краща, і запросив його у гості.

— Чула, що частину премії ви тоді віддали на благодій­ність. Це правда?

— У мене таке правило: з кож­ного свого успіху, та й навіть із зарплати, перераховую на бла­годійність, особливо хворим ді­тям. Для мене це дуже важливо. Бо якщо я маю, то чому не можу цим поділитися…

— А два роки тому ви здо­були також Гран-прі на Між­народному конкурсі «Тарас Шевченко єднає народи»…

— Ще студентом я знав про цей конкурс і ще тоді брав у ньо­му участь. Перший раз я здобув перше місце. Тоді брав участь як читець. А коли здобув Гран-прі, то вже як співак, бо два роки тому ввели номінації — «Теа­тральна постановка», «Вокаль­ний жанр». Тоді я виконував тво­ри на вірші Тараса Шевченка. Участь брали 183 учасники, яких слухали 16 членів журі. Конкурс тривав тиждень, боротьба була серйозна.

— Як сталося, що актор, який закінчив театральний факультет, став співаком?

— Я навіть подумати не міг, що колись стану співаком. Та ще й співаком, який співає класичний репертуар. Коли я вступив в університет на теа­тральний факультет, у нас во­кал викладав народний ар­тист України Ярослав Лемішка. Саме він сказав, що мені тре­ба співати. Я не дуже до цього дослухався, бо хотів бути дра­матичним актором. Але ми з ним доволі посилено займали­ся, і вже на другому курсі, коли у Тернополі ставили оперу «За­порожець за Дунаєм», мене взяли на роль Султана. З цієї ролі і почалася моя вокальна кар’єра. Почав займатися во­калом посилено, їздив на май­стер-класи. Після театрального я вступив у магістратуру на во­кал. І згодом став солістом Тер­нопільської філармонії.

— Але ж у театрі ви працю­вали?

— Так, чотири роки.

— А потім перейшли у фі­лармонію…

— Я б із задоволенням ще працював у театрі, але… Для мене там не залишилося міс­ця. Але я не тримаю зла і не маю образ ні на кого. Господь знає, що робить, у нього є на нас свої плани. Про те, що працюю у фі­лармонії, не пошкодував жодно­го разу, але все ж таки театраль­на сцена мене вабить.

— Але ви ще й у кіно зніма­єтеся?

— Знявся у трьох фільмах. Перший фільм «Політ золо­тої мушки» знімали, коли я був студентом п’ятого курсу режи­сера Івана Кравчишина. Потім був французький фільм «Ата­ше» режисера Бен Алі, де усі ак­тори розмовляли французькою. Це було для мене нове і склад­не випробування, але водночас цікаве. А третім був українсько-американський проєкт казка-фентезі «Тільки диво» режисера Олени Каретник.

— То хто ви більше — співак чи актор?

— Колись мені на телебачен­ні задали схоже запитання: «Що б ти вибрав — вистава у театрі чи концерт у філармонії?». Я відпо­вів: «Вистава у театрі після кон­церту у філармонії».

— Від кого успадкували та­лант співака і актора?

— У нашій родині не було про­фесійних акторів і співаків, але у багатьох були поривання, які, на жаль, не здійснилися. Оби­два мої дядьки — випускники му­зичного училища, грали на ду­хових інструментах, однак їхня доля склалася по-іншому. Рід­ний брат моєї бабці мав чудовий голос, розкішний бас, дякував у церкві, але співаком не став. Часи були тяжкі. Я походжу з простої робітничої родини, яка ніколи не мала надприбутків. Я знаю, що таке дотягувати до зарплати, іноді економити. Я, мабуть, вже за всіх буду співати.

— Ви з дитинства мріяли співати чи грати у театрі?

— Мріяв стати лікарем або священником. І навіть готу­вався до вступу у духовну се­мінарію. У театральний готу­вався менше, ніж у семінарію. І хоча у семінарію не вступив, однак доля розпорядилася так, що зараз викладаю у се­мінарії риторику, тож Господь мене провадить своїм шляхом. Коли вирішив стати актором? У дев’ятому класі нам сказали, що «від сьогодні у нашій шко­лі буде діяти шкільний театр». До нас прийшла актриса теа­тру Ірина Складан, і я тоді впер­ше зустрівся з цим розкішним мистецтвом, яке називається Театр. Коли я вже вчився в уні­верситеті, навчання у нас було серйозне, бо тривало з 8-ї ран­ку аж до 8-ї вечора, а потім ми йшли на виставу до театру. І коли я повертався втомлений додому, продовжував вчитися, читати. Мені навіть моя мама казала: «Андрію, зроби пере­рву. Йди погуляй з хлопцями і дівчатами». Але я настільки тоді поринув у театральний світ, що нічого іншого для мене просто не існувало. І досі не розчару­вався. Моя професія приносить мені етичне задоволення, а по­руч і матеріальне.

— Чим займається ваша дружина?

— Марія також артистка, за­кінчила Київську консерваторію. Співає в академічному хорі на­шої філармонії.

— Чому Марія не брала участі у конкурсі «Пам’яті Мусліма Магомаєва»?

— Можливо, колись і візьме участь у цьому чудовому кон­курсі. Господь так парує людей, що один має трошки більше смі­ливості, інший — трохи менше. Моя дружина має трішки мен­ше сміливості. Бо чим людина мудріша, тим більше вона має страху. Якщо порівнювати мій талант і талант моєї дружини, то вона настільки музично гра­мотна, що мені треба у неї бра­ти уроки. Вірю, що у неї попере­ду сольна кар’єра.

Українки вперше статали чемпіонками Європи зі спортивної гімнастики

Жіноча збірна України зі спортивної гімнастики стала чемпіоном Європи в командному багатоборстві в турецькому Мерсині. Анастасія Мотак, Анастасія Бачинська, Ангеліна Радивилова, Діана Варінська і Єлизавета Губарєва на чотирьох снарядах набрали 154,663 бала.

Другою стала збірна Румунії, яка набрала 154,496 бала і зовсім трохи програла нашим дівчатам. Бронзова медаль – у Угорщини.

Для наших дівчат це перше в історії “золото” ЧЄ в командній першості і перша медаль в команді з 2004 року. А взагалі українки востаннє на чемпіонаті Європи піднімалися на п’єдестал 2012 року.

Фінал шоу Холостячка: Ксенія Мішина сказала “так” Олександру Еллерту

18 грудня на СТБ телеглядачі побачили те, чого так довго чекали! Перша українська Холостячка Ксенія Мішина зробила свій вибір у фіналі романтичного реаліті. Від кого ж – бізнесмена Олексія Тригубенко або автора студії «Квартал 95» Олександра Еллерт – дівчина прийняла кільце і сказала заповітне “так”? Але перш ніж визначитися, з ким продовжити будувати стосунки далі, Ксенія вирушила на останні побачення в рамках проекту.

Льоша здивував Ксенію екстремальним дозвіллям. Він продемонстрував холостячці небезпечний драфт, а після запропонував разом здійнятися під куполом цирку. У свою чергу Саша в цей відповідальний день вирішив побороти страх висоти і разом з Ксюшею піднятися в небо на парапланах. А потім – провести час за романтичною вечерею.

Крім яскравих вражень від проведеного часу разом, чоловіків і саму Ксенію чекало непросте випробування. Ведучий Григорій Решетник запропонував їм подивитися відео з взаємними претензіями одне одніому. Природно, без емоцій не обійшлося.

Признання Олексія Тригубенко

«Я мріяв і не вірив, що така дівчина, як ти, може коли-небудь бути так близько. Часом я думаю, що це сон. Але коли розумію, що це реальність, – відчуваю себе по-справжньому щасливим. Камери – не моя історія. Тому на початку проекту відчував себе не в своїй тарілці і хотів піти. Але твоя краса, посмішка, дзвінкий сміх не давали опускати руки. Ти єдина, хто змушує мене забути про роботу і здійснювати божевільні вчинки. Ти перетворюєш мене в того Льошу, який готовий на все заради кохання. Найголовніше, що я зрозумів: я хочу все життя бути з тобою. І навіть якщо б я був безсмертним, я б пожертвував цим, щоб бути поруч. Я люблю тебе і хочу, щоб ти розділила зі мною моє життя. Ксюша, ти приймеш це кільце? »

Признання Олександра Еллерт

«Улюблений», «кохана», – всі ці слова люди говорять завдяки любові. Але цікаво, де живе любов? Все навколо твердять, що любов не знає кордонів. А у серця є чіткі межі. Як вона, така безмежна, уміщається в маленькому серці? Може, вона не в серці живе? Може, тоді в голові? Але там живуть думки, які заважають любові. Думаю, любов не стала б жити з такими гучними сусідами. Тоді, може, вона живе там, високо, де зірки? Мені здається, там для неї ідеальне місце, де космос і Всесвіт. Я впевнений, що саме Всесвіт давала мені знаки зробити крок і прийти на проект. Я хочу наш з тобою космос, нашу нескінченність, наш Всесвіт, нашу сім’ю. Я дуже сильно тебе люблю і хочу, щоб ти стала моєю дружиною! Ти вийдеш за мене заміж?”

Зваживши всі «за» і «проти», провівши з чоловіками незабутній час разом, Холостячка Ксенія Мішина прийняла фінальне рішення.

Серце підказало рішення: переможцем шоу «Холостячка» став Олександр Еллерт – саме його вибрала Ксенія Мішина в фіналі реаліті. Відповісти взаємністю Олексію Тригубенко вона не змогла.

«Саш, мені складно уявити наше життя. Незважаючи на твою легкість і безтурботність, мені з тобою буває важко. Я зараз тобі скажу чесно: я боюся, що ти не будеш виконувати свої обіцянки. Я боюся конфліктів, що ти не зможеш мені до кінця відкритися і довіритися. Я дуже довго думала над нашими з тобою відносинами. І ти знаєш, я можу придумати тисячі причин, чому нам не судилося бути з тобою разом. Але поки ти міркував, де живе любов, я точно зрозуміла, де зараз знаходиться моя. Вона зараз поряд зі мною і дуже хвилюється. Я тебе теж люблю, і так, я згодна », – прийняла пропозицію Ксенія Мішина.

«Так багато суперечок про те, яким повинен бути мій вибір. Серце або розум, досвід минулого або сміливість і надії на майбутнє, страхи або довіру – вирішувати тільки мені, – написала Ксенія Мішина в Інстаграм в день фіналу шоу «Холостячка». – Я не боюся жити, не боюся любити, не боюся довіряти. З кожним днем ​​мені хочеться все сильніше і яскравіше відчувати смак життя, відчувати ніби під пальцем не рельєф. Мене не лякає шорсткість або невідомість, адже це і є унікальність. Головний висновок, який мені подарувала доля на цьому проекті: не потрібно шукати того, хто зробить тебе щасливим, того, хто може компенсувати відсутню. Потрібно бути наповненим і самодостатньою, і тоді ти зможеш повною мірою насолодитися партнером, побачивши в ньому те, що не може розглядати ніхто інший ».

У Польщі стала мегапопулярною фолк співачка з Почаєва (відео)

Співачка Сусанна Яра, яка народилася і зростала в Почаєві на Кременеччині, збирає мільйонні перегляди відео на YouTube. Про виконавицю розповів журналіст та історик Роман Кабачій у своїй публікації спеціально для УП.Життя.

Сусанна Яра – солістка гурту HRDZA, працює одночасно у кількох жанрах – від автентичного виконання народних пісень, фолку – до ф’южн, року та електронної музики, є неординарною представницею польської та словацької музичної сцени, пише Кременець Сіті

А починала дівчина зі співу у церковному хорі в Почаєві. До того ж, дівчина із співочої родини.

Батько Сусанни – диякон Антон Ярий, до сьогодні протодиякон Перемисько-Горлицької єпархії Польської автокефальної православної церкви.

Мама Мар’яна Яра – православний теолог, а ще диригент, композитор, музикант, дослідник карпатського фольклору та орнаментики, засновниця церковного хору “Ірмос” та жіночого ансамблю “Відимо”, що існують понад 20 років.

Перший хор, у якому довелося співати дівчині, був дитячо-молодіжний хор Почаївської Лаври, який створила її мама.

Спершу була церковна музика. Першою мовою – церковнослов’янська.

Пізніше була музична школа, заняття класикою, в дитячих колективах із народною музикою, авторською піснею.

Мар’яна Яра також заснувала дитячий гурт “Сянічок” при місцевому гуртку українців у Польщі. Із ним Сусанна об’їздила всю країну, були на всіх можливих українських і лемківських фестивалях, конкурсах.

Загалом дівчина встигла поспівати у близько 30 різних хорах і колективах.

У 1992-му маму Мар’яну як регента хору запросив переїхати із родиною до Польщі православний Митрополит Варшавський Василій (Дорошкевич). Так родина опинилася у сусідній державі.

Місцем служіння було обрано Сянок – історичне місто в Карпатах неподалік кордонів з Україною.

Яку роль відіграв гурт бойківських і лемківських пісень “Відимо”, який життєвий принцип співачки, читайте у повному інтерв’ю на “Українській правді” за посиланням.

Творче подружжя з Тернопілля отримало призи престижного конкурсу

Вітаємо уроженця Борщіва Тернопільської області Ігоря Поважного випускника Національної музичної академії, а нині соліста Національної капели України із званням лауреата 2 ступеню на престижному Міжнародному вокальному конкурсі Пам’яті Мусліма Магомаєва який пройшов у Трускавці.
Основне завдання конкурсу вибрати універсального співака, який однаково добре виконує і оперні партії і естрадні пісні. До конкурсу були допущені тільки професійні співаки з вокальним освітою.
Усі учасники пройшли попередній сліпий відбір за аудіо. На фінальний відбір у Трускавець запрошені виконавці, що набрали найбільшу кількість балів на сліпому відборі.
Цікаво, що у фінал конкурсу пройшла також дружина Ігоря Анастасія Поважна – магістр Київської Національної музичної академії. Нагадаю, що під час відбору фіналістів журі чуло лише виконання конкурсанта і не знало його особистих даних. Тому те, що у фінал конкурсу увійшло подружжя ,було, в першу чергу, здивування для журі.
Крім того Анастасія та Ігор Поважні здобули ще ряд спеціальних призів від партнерів:
– Сертифікат на поїздку до Угорщини для участі у фестивалі національних культур від заступника Голови Товариства україно-угорської дружби Інеси Блозовської
– Сертифікат на запис радіопередачі з виконавцем на Емігрантському радіо від ведучої Людмили Чечель.
– Спеціальний приз – три сертифікати на відпочинок на двох у готелі «Едем» від видання «Київ Дипломатичний»
– Інтерв’ю в журналі «Жінка», що входить до видавничої групи «Високий замок» у рубриці «Він та Вона»
– Призи глядацьких симпатій – сертифікат на відпочинок на дві особи на уїк-енд Готельно-курортний комплекс «Карпати» за версією онлайн голосування глядачів.
Усі витрати виконавця, окрім дороги, взяв на себе оргкомітет.
Вступні внески в Конкурсі відсутні.
Конкурс став також дипломатичною мультикультурною платформою для співробітництва.
На конкурс завітала Надзвичайний та Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні Ельміра Ахундова.
1...828384...121сторінка 83 з 121
0фанитак
0фоловерислідувати
3,761фоловерислідувати
© LIKE позитивні новини 2020-2030